Не здавайся! Ніколи!

Ніколь бігла по тротуару, зрідка набираючи повні легені повітря. Сльози залили їй обличчя, тому дівчина не була впевненою, що навкруги хтось ще був. Біль, образа та відчай роздирали її на шматки та змушували її думати, що їй немає чому жити.

Ніколь вже майже добігла до свого дому та зупинилась за кілька метрів від входу в під’їзд. Дівчина задумалась чи варто їй туди йти, адже її там ніхто не підтримає. Їй уже давно казали, щоб вона покинула ті дитячі мрії та не трималась за примарний талант, монетизувати який можливо лише через кілька років в кращому випадку.

Ніколь подумала про те, куди би вона ще могла піти, але їй нічого не спадало на думку. Вона помаленьку увійшла в під’їзд та їй в очі кинулось щось біленьке на старих ящиках для пошти. Дівчина підійшла до них та помітила, що хтось заштовхав лист наполовину за маленькі дверці, на яких був написаний номер її квартири.

Ніколь здивовано витягла лист та помітила, що він адресований їй. «Невже хтось ще й досі відправляє паперові листи? Над моєю головою по швидкісній повітряній трасі щойно пронеслось із десяток автомобілів, а мені хтось прислав листа?» - подумала дівчина.

Ніколь стало дуже цікаво від кого він, тому вона присіла на найближчу сходинку та відкрила конверт. Там був всього один дбайливо складений аркуш.

«Дорога Ніколь, зараз не так важливо хто тобі надіслав листа, як те, що я хочу тобі сказати. Не здавайся! Не здавайся ніколи! Хай би які перешкоди траплялись на твоєму шляху, як би як боляче тобі було, ніколи не дозволяй відчаю тебе захопити та змусити думати, що тобі немає заради чого жити. Ніколи не дозволяй іншим змусити тебе думати, що твої мрії не важливі, що ти повинна покинути їх та жити так, як вони того хочуть. Це твоє життя, твої мрії, твій шлях!

Якщо перешкоди занадто важкі і ти не маєш сил більше їх долати, то зупинись на хвильку, відпочинь, наберись нових сил та поглянь на все з іншого ракурсу і можливо ти знайдеш рішення саме там. А якщо перешкоди неначе спалюють тебе, то ти неначе фенікс повстань навіть із попелу, щоб із ще більшими силами боротися за своє!»

Ніколь лише закліпала очима, кивнула та відчула, як відчай відступив та заховався десь в глибині її свідомості.