Одна помилка

Галина підморгнула Борису і змусила його на якийсь момент думати тільки про її звабливий погляд та солодкі губи. Вона була саме з тих жінок, які змушують забувати чоловіка про законну дружину та дітей тільки невинним підморгуванням.

Галина повільно пройшлась між рядами троянд, а потім обережно зупинилась, підняла руки та зібрала своє пишне каштанове волосся. Разом із цим із її плечей впала кофта із синтетики, оголивши плечі, на яких були тільки бретельки сукні.

В цей момент Бориса неначе облили холодною водою. Через хвилину він прийшов до тями та від усвідомлення побаченого кинув з рук садові ножиці та зрізану троянду. На якусь мить чоловікові здалось, що хтось вибив із під його ніг землю і відібрав здатність говорити.

Галина легенько похитала головою, щоб її волосся гарно спадало, а потім жінка знову накинула кофту на плечі та обернулась, щоб поглянути на Бориса. Побачивши його стан, Галина радісно і хитро посміхнулась тому, що як і раніше може успішно зваблювати чоловіків.

Але через кілька хвилин обличчя Бориса захопила зла гримаса і він, повернувшись остаточно до тями і усвідомивши, що все це була брехня, різко підійшов до Галини, зірвав з неї кофту та дивлячись на її спину, закричав:

- Що це все означає? Ти весь цей час нахабно брехала та змушувала обманювати заради тебе?

- Я… Ти не розумієш… Це не зовсім… - намагалась якось виправдатись Галина, проте по його обличчю вона зрозуміла, що ніякі слова вже не врятують її.

Галина намагалась вивернутись та забрати з його рук кофту, щоб прикрити спину, але Борис чіпко її тримав та не давав їй шансу зробити задумане. Подумки Галина вилаяла себе за те, що забула обробити тату на спині.

Борис швидко схопив Галину за руку та натиснув на тонкий шар полімеру, який покривав його зап’ясток. Через хвилину до них підійшла охорона, одягнула на жінку наручники та повели її до станції.

Борис ходив туди-сюди якийсь час, намагаючись зібратись з силами, щоб увійти в середину та почати розмову із тією жінкою. В якийсь момент він пригадав те, що задивлявся на цю жінку всього за кілька хвилин, до того як помітити тату на її спині. Розуміння того, що ця жінка була всього за крок від того, щоб зробити його невірним чоловіком розізлила Бориса ще більше.

Зрештою, він увійшов в середину станції, де його вже чекав керівник охорони. Він нічого не запитував у Бориса, лише сказав, що вона вже в кімнаті для допитів. Борис кивнув і вони разом рушили туди.

Галина сиділа із складеними руками на грудях, демонструючи, що їй тут холодно у самій лише легенькій легкій сукні, проте Борис дав їй зрозуміти з першої хвилини, що йому все одно що цього.

- Ось твої фото в перший день, коли ми тебе знайшли у брудному тунелі разом з іншими нелегалами. На твоїй спині не було жодного тату, а тепер там знак того, що ти одна із шпигунок та бездушних найманих вбивць минулої влади, від якої ми заледве звільнились, - почав Борис.

Галина уважно дивилась тільки на Бориса, намагаючись привернути його увагу до її жіночої краси, проте його злість в цей момент була сильнішою.

- Мій батько заснував це місце, щоб об’єднати людей миром та спільними цінностями після жахливої війни, в яку втягнула твоя влада. А ти, прийшовши сюди, паплюжиш все! - сказав Борис голосніше, ніж збирався та гримнув кулаком по столі, - Ваш відділ це породження пекла, яке ніколи нікого не щадило та робило у таємних підвалах жахливі речі із людьми за те, що вони хотіли трохи більше прав і свобод, ніж їм давали у якості подачки. Що ти тут шукала? За ким шпигувала?

Але Галина мовчала, роблячи вигляд, що вона не розуміє, про що він говорить. Через якусь хвилину Борис зрозумів, що вона нічого не скаже.

- Її замкніть у камері, а потім ще раз перевірте всіх нелегалів за останні роки. Якщо потрібно буде, то помийте їм спини, але я хочу точно знати, що тут більше немає нікого з її відділу, а потім передайте її у відповідні служби, - наказав Борис та пішов, поки мав сили стримувати гнів.