Короткий шлях

Ця місія була виконана практично ідеально. За всю подорож не трапилось проблем, команда спокійно зібрала всі зразки та підтвердила дослідження попередніх команд. Марина перша прочитала повідомлення із штабу на Землі, що цю екзопланету внесли в короткий список тих, на яких в скоро почнуть будувати колонію.

Через кілька хвилин кораблю «Легенда» дозволили рушати на Землю. Поки Марина радувалась тому, наскільки спокійною видалась ця місія, сенсори зафіксували аномальне випромінювання, яке почало виходити із чорної діри. Марина одразу ж запросила розширене сканування, адже їхній шлях повинен був пройти крізь нього.

А поки тривало сканування, Марина вже почала створювати новий маршрут, який обігне випромінювання. Проте сканування показувало, що воно швидко розшириться і обхід збільшить час їхньої подорожі утричі.

А потім Марина глянула на результати розширеного сканування, яке з’ясувало, що це випромінювання не несло загрози для корабля і їхніх життів. Тому рада прийняла рішення не збільшувати час подорожі та не ризикувати, йдучи новим незнайомим маршрутом.

Вже коли корабель увійшов у зону випромінювання, Марина подумала, що варто відправити інформацію про цю знахідку в штаб. Проте система корабля не змогла зв’язатись із найближчою станцією, що навело Марину на тривожні думки, проте вона заспокоїла себе тим, що вони нічого не знають про це випромінювання.

Вийшовши із зони випромінювання, Марина надіслала інформацію в штаб, проте станція відповідала, що не бачить отримувача. А потім вона помітила, що вони збились з курсу та знаходяться невідомо де. Половина команди одразу ж кинулись аналізувати ситуацію та через кілька годин їм вдалось встановити своє місце положення та прокласти новий курс на Землю.

Як виявилось випромінювання віднесло їх на іншу частину галактики і тепер час на повернення на Землю збільшився у десять разів. Це викликало жахливі суперечки серед ради, а коли вони прибули на місце призначення, то зрозуміли, чому станція не знаходила отримувача…

Прибувши до Землі, Марина просканувала планету та виявила, що 99% її поверхі було покрито водою. А той невеликий клаптик суші уникнув затоплення тільки тому, що знаходився на висоті, на якій вже не можуть жити люди.

В той момент вони перебирали багато варіантів, проте було цілком очевидно, що це наслідки проходження через те невідоме випромінювання. Марина всіма силами намагалась знайди якісь підказки у результатах розширеного сканування, але вона розуміла, що вони не можуть їй дати таких бажаних відповідей.

Зрештою, Марина зафіксувала карту розташування зірок, звірила її із тією, яка була їм відома раніше, та вирахувала, що на Землі минуло не менше 500 років. Для певності вона перевірила свої розрахунки та зробила кілька фіксацій розташування зірок, однак результат залишався незмінними.

Коли нарешті вона прийняла цю думку, то спочатку подумала про те, що всі кого вона знала та любила на Землі вже давно померли, і взагалі все її життя тепер залишилось десь в далекому минулому.

А потім Марина усвідомила, що нічого не знає про те, чому Земля повністю затоплена та чи вдалось хоч комусь із людей вижити. Можливо вони все-таки почали будувати колонії на інших планетах і тепер десь там серед зірок продовжується людський рід чи вони так і не встигли цього зробити, коли трапилась якась катастрофа, і тепер люди на кораблі єдині люди у цілому Всесвіті.

Раптом її думки перебив голосний звук. Це Петро, який обіцяв дружині повернутись до того, як у неї розпочнуться роди, зі всією злістю кинув тацю на підлогу. Хтось поспішив заспокоїти його. А Марина всіма силами намагалась тримати себе в руках.

Коли вона перевела погляд на екран, то побачила повідомлення із проміжної станції, яка сповіщала, що отримувача не знайдено. І тоді їй сяйнула думка, що ця станція ще й досі працює, а отже є можливість, що нею все ще хтось користується.

Тоді Марина швиденько описала їхню ситуацію та дала команду відправити найближчим активним абонентам. Ця слабка надія змусила її заспокоїтись та піти доповідати про свої розрахунки капітану.