А ви колись бачили їжака?

- А ви колись бачили їжака? - запитала Христинка, проходячи повз прозорий контейнер із тваринкою.

- Де? - одразу ж поцікавилась Влада та підбігла до Христини.

Дівчата якусь хвилину роздивлялись тваринку та стукали йому пальчиками по склі. Їжачок з обережністю підходив до дитячих голів та намагався вломити їхній запах, а коли розумів, що це неможливо, то вдивлявся в їхні риси, щоб зрозуміти чи безпечні вони.

Спокій порушила Марина, яка відштовхнула двох молодших дівчат та уважно почала роздивлятись їжака, а потім із суворим поглядом без церемоній, ніби так і мало бути, відчинила кришку контейнера та дістала звідти їжака. Тварині однозначно не сподобалась така безцеремонність, тому він сіпався та намагався вибратись, але Марина чіпко тримала його в руці.

- Із ним щось не так, - сказала Марина суворим тоном, - Ну точно! У нього ж немає голочок на спині!

- Гей! Що ти робиш? - незадоволено вклинилась Аліна, яка була найстаршою із них, - Так батько точно дізнається, що ми тут були! Стій, а звідки ти знаєш, що у нього має бути? Ти знову читала ту книгу?

Марина тільки потиснула плечима, а молодші дівчата опустили голови та старались не зіштовхнутись поглядами із Аліною, яка як раз намагалась зрозуміти, хто ще брав участь в тій авантюрі.

В той же час Марина байдуже стиснула плечима, показуючи Аліні, що не розділяє її поглядів та не бачить у цьому чогось жахливого та демонструючи їй, що її авторитет не такий вже непохитний, як вона думає.

- Ти обіцяла, що більше не будеш цього робити! Якби батько хотів, щоб ми її читали, то сам би нам її дав, - суворо сказала Аліна.

- В той же час батько і не забороняв нам її читати. Він постійно за нами стежить і якби не хотів, то вже давно би вимкнув той монітор. До того ж я хочу знати хто ми. Адже цілком очевидно, що ми маємо більше спільного із цими істотами, які як ми дихають і харчуються, ніж з батьком, який весь металічний…

Аліна окинула її злим поглядом, даючи знати, що це не кінець суперечки та рушила в інший кінець батькової лабораторії.