Початок

М’яке ніжне світло огорнуло її тіло та пробудило від сну. Дівчина відчула ніжність та тепло постільної білизни, тому не поспішала остаточно прокидатись. Зрештою, вона помаленьку відкрила очі та побачила прямо перед собою невелике вікно, за яким все було білим.

Їй стало цікаво, що там і тому вона піднялась з ліжка. З правого боку більшу частину стіни займало велике дзеркало, в якому дівчина побачила себе. Її біляве волосся неслухняно збилось на маківці. Дівчина спробувала його пригладити, проте краще не на багато ставало.

Вона помітила на столику біля ліжка журнальний столик, на якому лежав невеликий прямокутний з пластику. Вона взяла його в руки та прочитала: «Індифікаційна картка», а трохи нижче: «ім’я - Дарина».

Дівчина глянула на фото, яке було однозначно її, та спробувала пригадати хоч щось. В цей момент вона з жахом зрозуміла, що навіть не може з впевненістю сказати своє ім’я, а не те, щоб пам’ятати, хто вона така та де знаходиться.

Це відчуття боляче вдарило по її свідомості та змусило відчути себе беззахисною і невпевненою ні в чому. Дівчина поставила картку на столик та побачила поруч мініатюрний куб, а біля нього записку, на якій писало: «Натисни кнопку».

Проте вона відчула різке бажання підійти до вікна та швидко йому піддалась. Вікно виходило на боковий двір будинку. Внизу все було засипано товстим шаром снігу і виднілись лише кілька слідів до пустих місць на стоянці.

Раптово якийсь чоловік вийшов із дверей під’їзду та повільно дійшов до одного з автомобілів. Через хвилину сніг розтопився та стік обережно на землю, а чоловік вмостився в салоні. Він посидів в середині кілька хвилин, а потім завів мотор і автомобіль потихеньку піднявся в повітря та пролетів над будинком.

«Тесла…» - раптом пригадала дівчина та посміхнулась своєму першому спогаду. Заспокійливе тепло прокотилось її тілом і вона змогла натиснути кнопку на кубі. Майже одразу перед нею з’явилась голограма, із її зображенням, яка почала говорити.

- Привіт! Я навіть уявити не можу, що саме ти зараз відчуваєш, прокинувшись і не пам’ятаючи навіть свого імені… - заговорила дівчина на голограмі.

Поки дівчина на голограмі витримувала паузу, Дарина роздивлялась її та себе у дзеркалі, намагаючись точно зіставити.

- Однак я хочу тебе попросити навіть не намагатись дізнатись нічого зі свого минулого, адже я зробила дуже багато всього, щоб одного дня спокійно прокинутись та мати можливість почати все з початку без вантажу болю та страждань.

Дівчина на голограмі перевела подих та зробила ковток якогось напою із чашки. А Дарина впевнилась, що між ними немає різниці, якщо не рахувати пам’ять.

- Ти повинна знати, що в житті не завжди все так складається як ми хочемо. Життя це скоріше повноводна річка, яка все швидше тебе несе та навіть уваги не звертає на твої бажання та мрії. Ти сама повинна виростити в собі самодостатню особистість, якій вистачить сил, терпіння, мудрості та відваги, щоб вибороти у течії право самій розпоряджатись своїм життям.

Тут раптово дівчина обернула голову вліво, а в наступну секунду вона вже була на іншому фоні.

- Я чесно докладала чимало зусиль, щоб протистояти течії і вистояла не одну повінь. Проте на жаль нещодавно трапилось дещо, що неможливо так просто пережити. Забути все, це було для мене єдиним виходом… Тепер ти можеш бути вільною та щасливою. Місце, в якому ти прокинулась це твоя квартира, а внизу на стоянці стоїть твоя «Тесла» темно-синього кольору. На твоєму рахунку є достатньо коштів, щоб прожити у цьому місті два роки. Рекомендую за цей час знайти заняття для душі, яке приноситиме дохід. Бажаю удачі.

У Дарини були змішані відчуття і вона не знала, як їй бути. Тому вона ще раз переглянула відео в надії, що помітить щось. «Невже це був єдиний вихід?» - подумала вона.

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua