Ти чи інші...

Інколи приходиться вибирати ти чи всі інші… Інколи переломним моментом стає не трагедія чи зустріч з кимось, а необхідність жахливого вибору: ти чи інші…

Цей день Марини розпочався якнайкраще. Сьогодні вперше за пів року, які вона працювала в цій компанії, у неї буде можливість бути присутньою на масштабній презентації винаходів, які після цього попадуть в масовий продаж та змінять чиєсь життя.

В той ранок Марина одягнула робочий костюм, пошитий спеціально для неї із дорогої приємної тканини, взула туфлі, які вартували половину зарплати, зробила зачіску і макіяж в салоні класу люкс, щоб відповідати статусу компанії та мешканки вищого світу. Хай в компанії вона тільки молодша помічниця, але це вже давало їй в кілька десятків більше переваг, ніж більшість вакансій в нижньому світі.

Марина разом із ще трьома молодшими помічницями стояла поблизу свого стенду та ввічливо розповідала журналістам, блогерам та інвесторам про винаходи своєї компанії. Раптом до Марини звернулась одна зі старших помічниць та попросила побігти в офіс та взяти інший прототип винаходу.

Марина сказала добре та обережно пройшлась між рядами стендів. Їхній офіс знаходився за 10 хвилин від місця презентацій, тому дівчина швидко добралась до бізнес-центру та піднялась на ліфті на 32 поверх.

Підійшовши до свого офісу, Марина притиснула свій відбиток пальця до сенсора, а потім система просканувала її обличчя. Коли двері відчинились, вона швидко проскочила в середину та зайшла в кабінет начальника.

Там було тільки одне крісло, яке левітувало. Марина знала, що протопити зберігаються в кімнатці позаду того крісла за прихованими дверима. Вона обережно обійшла сенсори на землі, відсунула крісло та відчинила двері. Знайшовши потрібний прототип, Марина обернулась та побачила, що крісло опинилось над сенсорами і цим розбудило комп’ютер.

Сенсори відобразили голограму екрана комп’ютера і на ній Марина побачила дещо, від чого у неї з рук випав прототип.

Сьогодні в офісі нікого не було, бо всім було цікаво побувати на презентації, тому звук падіння прототипу залишився не поміченим. Марина застигла на мить на місці, перечитуючи слова на голограмі раз за разом.

В наступну хвилину Марина стала роздумувати як їй вчинити. З одного боку, люди повинні знати про небезпеку винаходу, а з іншого боку, якщо про це розповість всім вона то це буде вважатись зрадою команди. А у вищому світі немає нічого гіршого за зразу компанії. Якщо у твоєму резюме з’явиться така пляма, то можна попрощатись із життям у вищому світі.

А Марина не хотіла повертатись у нижній, адже як вона думала, сама доля визволила її звідти. Тут у вищому світі із народженням дитини, у неї з’являється власний накопичувальний рахунок, місце у школі, університеті та багато можливостей для розвитку. І все це тому, що тут досить жорстко контролюють народжуваність.

А у нижньому світі нічого такого немає. У школах дають узагальнені знання про світ, бо на заводах більшого не потрібно. Робітники гнуть спини на заводах по 12 годин на день за невелику платню, яка максимум дозволяє дожити до наступного місяця. Лише одній дитині на тисячу вдається вибратись звідти.

Такою була Марина. Їй це вдалось не завдяки своєму розуму чи красі. Марина просто виграла у лотерею місце в університеті. І ось тепер маючи все, про що вона колись і мріяти не могла чи може вона зруйнувати все це?

Марина обережно підняла прототип із землі, який на щастя не постраждав, та ще раз прочитала: «Прототип чіпу 0235С випробування не пройшов. Для імплантації в мозок людини не годиться. Може викликати від галюцинацій до мозкової кровотечі». Вона опустила очі та побачила надпис на коробці: «Прототип чіпу 0235С».

Вона ковтнула та відчула, що її очі заповнились сльозами. Що ж їй тепер робити?

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua