Хатина чарівника

Ми заслужили цю відпустку. Три роки я, мій чоловік, моя найкраща подруга і її чоловік разом піднімали бізнес без єдиної відпустки. І тепер, коли все стало налагодженим ми четверо змогли взяти відпустку та телепортувались на Індонезійські острова.

Перші дні ми відпочивали в готелі та на пляжі. Ми з подругою ходили на процедури омолодження та насолоджувались місцевими делікатесами. А на третій день нам запропонували винайняти першокласну яхту, довжина якої була більше 50 м. На яхті ми поплили до відомого вулкана.

День тоді був просто чудовим. Ми вже здолали половину шляху, коли раптово Христина запитала чи не зіпсує нам поїздку дощ, який наближався. Ми не придали цьому великого значення і увійшли в середину, тільки стало вітряно.

Не минуло й години, як «невеликий дощ» перетворився в небезпечний шторм. Через перешкоди капітан не міг в’язатись із портом та дізнатись прогнози. Після десятої спроби помічник капітана приніс нам захисні жилети. Христина налякалась не на жарт і тому капітану довелось дати їй заспокійливе.

А коли капітан із помічником стали сперечатись, я також стала нервуватись. Вони пробували розвернути корабель і тоді ми також побачили смерч, який із кожною хвилиною збільшувався. Ми всі четверо взялись за руки та спробували думати про хороше.

Я смутно пам’ятаю, як смерч розкришив на дрібні кусочки нашу яхту. Нас від такої ж участі врятував тільки жилет, який покрив нас захисним полем. Потім пам’ятаю як я відкрила очі на пляжі. Метрів за 200 від мене лежав мій чоловік.

Я відключила жилет та заледве піднялась. Мій чоловік на щастя просто спав. Я розбудила його і ми розшукали на цьому пляжі наших друзів, кухарку, двох працівників та капітана. Всі разом ми вирушили в глиб лісу, де знайшли плем’я.

Капітан з’ясував, що цей острів ізольований. Ввечері, коли капітан копирсався в жилетах, місцеві розповіли нам про чарівника, який спустився до них із небес. Він робив чудеса та захистив свій дім від хижаків могутнім закляттям. Ми не повірили, тому вони пообіцяли показати…

Вранці вони повели нас вверх до гори. Там ми знайшли дивну сім’ю. Наші гіди близько півгодини вмовляли чоловіка показати нам дію закляття. В той же час дружина запропонувала нам їжі та води. Вона сказала, що чарівник вибрав батька її чоловіка за охоронця його дому. Тільки йому він довірив таємниці своїх чар. А потім він передав ці знання своєму сину.

Зрештою чоловік погодився нам показати. Ми пішли за ним в обхід гори. В кінці ми опинились перед стіною. Чоловік сказав, що тут вхід. Щоб продемонструвати дію закляття чоловік кинув в стіну камінь. Він вдарився об захисне поле та відлетів назад. Ми переглянулись між собою, бо все стало очевидно.

По виразу обличчя охоронця, ми зрозуміли, що він розчарований. Він очікував, що ми будемо боятись чи це нас настільки, що ми втечемо. Натомість ми відійшли в бік та стали обговорювати. Капітан сказав, що таке захисне поле характерне для штурмовиків-3000, тому ми повинні спробувати вмовити охоронця впустити нас в дім.

Через кілька хвилин капітан поцікавився чи вміє чоловік знімати закляття. Охоронець самовдоволено кивнув, а потім додав, що це він робить вкрай рідко і тільки з особливої нагоди. На це капітан відповів, що ми не можемо просто повірити йому на слово.

Це злегка рознервувало чоловіка і він став щось шепотіти та вимахувати руками. В кінці він легенько провів пальцями по краю свого браслета і він засвітився. Після цього охоронець знову кинув в стіну камінь. Звук від удару вказав нам, що там щось металеве.

Охоронець стояв із задоволеним обличчям. Тоді капітан сказав, що він не в повній мірі володіє чарами, якщо не вміє відчиняти вхід. Охоронець самовдоволено знову почав щось шепотіти, а в кінці тричі пробив пальцями по браслету і металеві двері швидко піднялись вверх.

Ми з Христиною сказали, що це неймовірно та запитали чи можна нам хоч на хвилинку заглянути в середину справжньої хатини чарівника, яку ми більше ніде не побачимо. Зрештою, охоронець погодився і ми змогли увійти в робочий штурмовик, щоб викликати рятівників.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua