Монстер на волі

Марія уважно спостерігала за тим, щоб візок із резервуарами їхав прямо між радами ізольованих ліжок. Хто ще мав сили, то із радістю на обличчі піднімався та спостерігав за рухом Марії. Але все ж більшість лежали із скляними очима.

Дійшовши до пункту, Марія натиснула на своєму костюмі кнопку зв’язку. Медсестра Ліза розчепила застібку та впустила в середину Марію та візок. Раніше цей пункт був на початку, але від того часу з’явилась ще дюжина хворих, а це був єдиний можливий бік розширення.

Ліза зняла із розподілювача пустий резервуар та поставила збоку. Після цього Марія та Ліза спільними зусиллями підняли повний резервуар та вставили його в розподілювач. А потім вони замінили всі чотири резервуара та помістили пусті на візок. Коли все було підключено, Ліза на панелі увімкнула розподілення знеболюючого між хворими.

На кінець Марія тільки кивнула та покинула із візком пункт. Йдучи між рядами, вона бачила, що багато хто вже спить і її це трохи заспокоїло. Вийшовши із зони карантину, Марія потрапила у велику дезінфікуючу ванну. Як тільки вона стала у коло на неї із усіх сторін посипався найсильніший розчин, який тільки змогли придумати.

Після цього вона зняла верхній шар костюму та пройшла у наступну кімнату, де все повторилось. Тільки тепер вона змогла зняти нижній костюм та залишитись у нижній суцільній білизні. В такому виді Марія пройшла в наступну кімнату, де взяла шматок вати, змочила його своєю слиною та кинула в резервуар, який одразу ж вирушив на аналіз.

Потім Марія приклала свій палець до панелі, яка взяла у неї на аналіз кров. На результати треба було почекати півгодини. Ні один медичний працівник не міг вийти із зони карантину без підтвердження, що в його організмі немає хвороби.

Марія із жахом дивилась без скляні перегородки на ряди ізольованих між собою ліжок, де мучились сотні людей. Хоча ще півроку тому все було по-іншому…

Ще півроку тому, Марія отримала фінансування на її перші власні незалежні дослідження і тому вона почала збирати команду. А потім всіх сколихнула новина про групу альпіністів.

«Шестеро альпіністів спустились у невелике місто після покорення чергової вершини, коли у одного за одним у них почали з’являтись проблеми із диханням. Їх доправили до місцевої лікарні, але не виявили жодної відомої хвороби. Тим часом їхній стан тільки погіршувався, і вже через півтори тижні помер перший із них. Через тиждень після смерті першого альпініста, такі ж симптоми виявили у туриста за 30 км», - саме так ведуча розповіла про початок жахливої епідемії.

А тепер через півроку, про цю хворобу поки не так вже й багато знають. Відомо, що спочатку патоген оселяється у легенях та помалу росте та починає поширюватись по-інших органах. Проте його головна ціль це мозок. Коли патоген достатньо міцніє, то відправляється у мозок, де завершує «трапезу».

Люди із ослабленим імунітетом помирали за два тижні після зараження, а із сильним – за місяць. Два місяці тому, одна лабораторія заявила, що знайшла ліки та навіть вилікувала трьох людей, а потім патоген мутував і їхні ліки виявились більше не дійсними.

Єдине, що зараз допомагало бідним хворим це знеболювальне, яке дозволяло їм хоча би трохи зменшити біль та заснути. У суспільстві зараз триває жахлива паніка. Ті, хто ще не встиг заразитись закриваються вдома, ходять в захисних костюмах і навіть ховаються в бункерах.

Марія теж страждала певною параноєю, бо вже три місяці не виходила за межі цієї лабораторії. Тут вона брала участь в дослідженнях, допомагала як могла людям, проходила щоденні перевірки та дезінфекцію та була поруч із людьми, які проходили все те ж саме. Це їй здавалось безпечнішим та кращим, ніж перебування в будь-якому бункері.

Нарешті система відповіла, що у неї немає хвороби і Марія може повернутись в лабораторію, де зараз залишилось не багато спеціалістів.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua