Коли приходять наслідки

Дарина бігла зі всіх сил по освітленому коридорі. Кисень неначе горів у неї у легенях, але їй зараз було не до думок про правильне дихання під час бігу. Навіть якщо б вона зараз зламала каблук цих дорогих туфель, то б і не помітила, бо зараз було найважливішим чимшвидше добігти.

Ще якихось п’ять хвилин тому вона спокійно сиділа собі у своєму кабінеті та перебирала звіти, коли туди увірвалась захекана секретарка та буквально намагалась переконати її у неможливому. Дарина і не повірила їй спочатку, поки секретарка не показала їй відео, де їй надіслала колега.

Але цього просто не могло бути, це якийсь монтаж думала Дарина поки бігла, і дуже сподівалась, щоб так було. «Хай це буде просто дурним розіграшом», - думала Дарина. І тим не менш, коли Дарина опинилась перед міністадіоном, вона побачила, що земля роз'їжджається, так ніби відкривається таємний ангар. Шлюз відкривався помалу, але впевнено йшов до своєї цілі. Однак ніякого ангару там просто бути не може.

За кілька хвилин шлюх повністю відчинився та із ангару по-малу почав вилітати невідомий невеликий корабель. Увесь персонал, який вже встиг збігтись, стояв та отетеріло дивився на це дійство. Коли корабель повністю вилетів із підземного ангару, то приземлився поруч на відкриту територію, а міністадіон став повертатись до свого звичайного вигляду.

Зрештою із всієї школи при генетичній лабораторії до корабля почали сходитись діти. Дарина рушила до них, щоб зупинити. Раптом в корпусі цілісного корабля з'явились двері, а із них вийшли 13-річні учні школи Ліна та Рома.

- Дарино Степанівно, ви не зможете нас зупинити. Нам немає місця у вашому відсталому суспільстві. Дайте нам шанс побудувати власне, - сказала Ліна.

- Ми не можемо вас відпустити, ви ще діти. Подумайте про своїх батьків, - вдалась до маніпуляції Дарина.

- Вони нас зрозуміють. Ви генетично нас змінили, завдяки цьому нас не обмежують рамки двовимірного чи тривимірного мислення. Ми бачимо і розуміємо всесвіт, так як ніколи ви не зможете. Тому ми не можемо тут залишитись.

- Ви не полете нікуди, хай би як ви розуміли всесвіт, - відрубала Дарина.

- Ви все одно не зможете нас зупинити, - сказав Рома.

Після цих слів з корабля почав виходити дивний білий дим і із під ніг Дарини почала зникали земля. А за нею весь персонал та охоронці звалились без свідомості там, де стояли, не встигнувши і оком кліпнути.

Коли персонал перестав загороджувати дітям дорогу, вони спокійно увійшли до корабля. Його двері зачинились, а з боку загорілись двигуни і він миттєво опинився на орбіті, а потім зник.

Через кілька годин Дарина прийшла до свідомості однією з перших. Її дуже боліла голова, тому вона не одразу згадала, що тут сталось. Коли паніка трохи ущухла, Дарина викликала швидку, бо їй здавалось, що не всі пережили газові випари.

Трохи згодом секретарка повідомила Дарині, що із 156 дітей, які були генетично змінені, тому навчались у їхній школі, 100 покинули Землю на тому кораблі. А всі інші також втратили свідомість, коли випустили дим. Вона була здивована, що вони не забрали всіх, але бачила, що на це є якась причина.

Дарина подивилась на слід від корабля на траві біля генетичної лабораторії та згадала, як 20 років тому вони почали цей експеримент. Її група науковців знайшли більше 1000 пар, які не могли зачати дитину природнім шляхом, та запропонували їм безкоштовне штучне запліднення в замін на те, що їхні діти будуть генетично змінені.

Погодились на таке далеко не всі, а дехто не пройшов всі тести. Проте вже через 7 років на світ з'явились перші діти Ліна і Рома. Їхні матері так здружились та були такі щасливі, що Дарина тепер не знає, як їм сказати про це.

Дарина роздумувала над тим, що невже їхній експеримент настільки вдався, що двоє 13-річних дітей змогли таємно побудувати цілий космічний корабель, коли секретарка повідомила, що її викликає директор лабораторії. Зібравшись із духом вона пішла на зустріч наслідкам.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua