Як насіння розлітаються по світу

Після ситної вечері Поліна вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям. Вечірнє небо було безхмарним, тому можна було з легкістю побачити мільярди зорів, які складались у чудернацькі малюнки. Одні зорі знаходились близько до Землі, тому Поліна бачила їхнє яскраве світіння. А інші знаходились далеко, тому Поліна бачила лише невелику кількість світла у видимому спектрі.

Поліна із пересторогою вглядалась у зорі. Сьогодні вона тут, а завтра десь там… Від однієї думки про це у неї тремтіло серце. Поліна задумалась чи правильний вибір вона зробила. Вона відчула ніби по шкірі пробіглись мурашки. Це сумнів тихо крадеться до неї в думки.

Раптом хтось сів біля неї. Поліна відчула лагідну теплу руку на своєму плечі. Вона ніби відчула, що їй потрібна підтримка. Поліна лише глянула на маму і вона вже зрозуміла, що варто сказати.

- Ти правильно вирішила. Як би я хотіла, щоб ти залишилась, щоб ми були хоча би на одній планеті… Адже кожної хвилини, що ти там будеш, я буду думати чи все в тебе гаразд, чи поїла ти, чи виспалась… А в цей час моє серце буде безмежно сумувати за тобою.

- І я буду сумувати… сказала із сльозами на очах Поліна та обняла маму.

- Однак я не можу все життя тримати тебе біля себе.

Мама нахилилась та зірвала у траві кульбабку, а потім простягнула її Поліні. Вона здивовано взяла в руку квітку.

- Кульбабка довго росте, стає прекрасною жовтою квіточкою, щоб її запилили. А потім вирощує своїх дітей. Знаєш для чого?

- Для чого?

- Щоб посіяти навколо нове життя. Кульбабка не тримає насіння, а дає йому шанс вирости та розцвісти.

Поліна витерла сльози рукавом, а потім вони разом подули на кульбабку і її насіння розлетілось довкола, а якесь підхопив вітер та поніс аж до сусідського газону. А Поліна в цей час уявляла, що завтра точно так само будуть розлітатись космічні кораблі по всесвіту та нести насіння життя до інших екзопланет.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua