А хто керує Вашим життям?

Антоніна помалу підійшла до бортика та вчепилась руками в перила. В цей вечір на морі було досить прохолодно, але Антоніна цього майже не помічала, незважаючи на те, що на ній була лише легка бавовняна сукня та в’єтнамки. Натомість Антоніну повністю захопили думки про її життя. Хто вона? Для чого вона народилась? Чи є в неї ціль? Чи правильно вона живе?

Антоніна почувалась погано і, дивлячись на море, у неї з’являлась думка, що море зможе забрати всі її тривоги. Варто ж лише поринути у його обійми. Тому вона зняла в’єтнамки, а перелізла через перила. Стоячи вже за ними, вона відчула прохолодний вітер, який остудив її палке бажання та прояснив думки.

Антоніна розвернулась, щоб перелізти назад, коли побачила на палубі свого помічника Юрія. «О ні, - подумала Антоніна, - тепер доведеться все йому пояснювати та благати, щоб він розповів батькові».

- Юрію, так, я хотіла стрибнути! Але вітер змив це бажання. Я зрозуміла, що не зможу цього зробити. Тому не хвилюйся, а просто допоможи мені перелізти.

Проте раптом Антоніна побачила в його очах злість. Юрій швидко підійшов до неї та гнівно сказав:

- Я стільки часу витратив, щоб ти на кінець то вирішила завершити своє життя, не для того, щоб ти тепер не змогла чи передумала.

Із цими словами Юрій зіштовхнув Антоніну в море. Вона добре знала, що на цій планеті у морях водяться хижі вугрі, після зустрічі із якими не вижила ще жодна людина. Тому всі морські кораблі на цій планеті виготовляють із спеціальним захистом дна, яке залишає невеликі відступи.

Не минуло ще й хвилини, як Антоніна почула за метрів 50 пискляві голоси вугрів, які почули здобич. Вона враз усвідомила, що всі негативні думки їй навіяли, а у її житті не все так погано. Вмить їй захотілось жити та боротись. Тому Антоніна не стала гаяти ні хвилини, а вчепилась за виступи та почала дертись назад на корабель. Вона не дозволить токсичній людині управляти її життям.