Каскадер

Директор фірми з продажу дитячих підгузків сидів у своєму кабінеті й розробляв план захоплення країни власною мережею магазинів підгузків. На настінній мапі чорним фломастером були намальовані стрілки, що описували хитромудру схему підкорення міст. Геній стратегії Володимир Миколайович Калуцький із задоволеною посмішкою переможця урочисто встромив червоний прапорець просто в центр столиці.

Позаду грюкнули двері.

— Викликали, Володимире Миколайовичу? — почувся чоловічий голос. То був начальник відділу продажів Ігор Топорков. Директор обернувся.

— А, це ти, Топорков? Сідай.

Молодий чоловік несміливо опустився в крісло.

— Ну що там у нас із продажами памперсів? — спитав Калуцький, уважно дивлячись на підлеглого.

— Ну… це… продажі впали, — боязко відповів Ігор.

— У якому сенсі? — здивовано насупив брови директор.

— Та це… у прямому. Впали — і все!

— Хто дозволив їм падати?

— Як хто дозволив? Вони того… самі впали. Без дозволу.

— Покарати! Негайно! Чому впали продажі памперсів?

— Причини з’ясовуємо. Попередньо — зменшилася кількість немовлят. І ще вони стали рідше какати.

— Топорков! От що, Ігорю. Наказую тобі й усім іншим працівникам фірми! Негайно збільшити в країні кількість немовлят і змусити їх какати частіше. Приступайте до виконання!

Хлопець слухняно занотував розпорядження директора, шанобливо кивнув і вийшов із кабінету.

Слідом за ним до кабінету зайшла Ангеліна Кондратівна Затонська — бухгалтерка з великим досвідом роботи. Вигляд у неї був схвильований.

— Володимире Миколайовичу! Я звільняюся! — вигукнула вона, плюхнувшись на стілець. — Я більше не можу! Моєму терпінню кінець!

— Вам кінець? — здивувався Калуцький. — Це ще чому?

— Так! Якщо я не звільнюся звідси — мені кінець!

— Чудово! Але нічого не зрозуміло. Поясніть, будь ласка, у чому проблема.

— А проблема ось у чому. Минулого тижня бухгалтерка Михайлова потрапила під машину.

— Прекрасно. А ви чому звільняєтеся?

— Я ще не закінчила. На початку місяця бухгалтерка Гордієнко ловила накладну, яку підхопив протяг, і випала з вікна.

— Дуже необережно з її боку. І що з того?

— Бухгалтерка Аркадія Павлівна… я забула її прізвище… випадково пробила собі палець степлером.

— Ну, таке з кожним може статися. Не беріть до голови.

— А вчора бухгалтерка Шпаченко стала на стілець, щоб дістати з верхньої полиці теку з документами, впала й зламала щиколотку! Так от! Я більше не хочу працювати бухгалтеркою! Це небезпечно для здоров’я!

— Та годі! Це ж усього лише випадковості. Від них ніхто не застрахований.

— От саме! Не застрахований! Нас у бухгалтерії ніхто не застрахував!

— Послухайте, люба! — почав втрачати терпіння Калуцький. — Мені байдуже, що у вас там відбувається в бухгалтерії! У мене впали продажі памперсів! Хочете — звільняйтеся до біса!

За місяць.

Молодий чоловік сидів перед директором і чекав, поки той вивчить документи.

— Петренко Григорію Івановичу, а ви й справді каскадер? — спитав Калуцький.

— Безперечно. Усе написано. Виконую найскладніші трюки. Переважно на зйомках кіно.

— І травм не боїтеся?

— А чого їх боятися? Травми в нашій роботі — звичайна справа.

— Зрозуміло. Зарплату платитимемо вам високу. Плюс премії щокварталу. Страхування життя, обов’язкове медичне страхування. Підете працювати бухгалтером.

— Що? Бухгалтером? — здивувався каскадер. — Я ж не вмію вести бухгалтерію.

— Ми вас навчимо, — запевнив директор. — Значно простіше навчити каскадера бухгалтерії, ніж навпаки. Річ у тім, що в нас велика плинність кадрів у бухгалтерії. Ми провели незалежне дослідження. Виявилося, що бухгалтери постійно перебувають у стресі під час роботи. У них часто не сходиться баланс і інші цифри. От вони й постійно на нервах. А звідси — втрата пильності, координації рухів і неправильне фокусування на предметах. Тому бухгалтери постійно травмуються. А от каскадер, на нашу думку, завжди зібраний, стресостійкий і нечутливий до травм. Саме це нам і потрібно. Тож ви прийняті. У понеділок приступайте до роботи.