Зболене мерехкотіння виддя

Відживає мір; Запах непокірних віть; Жива воля

***

Між трав бреде покірний ранок...

Згубивши вночі колисанок,

Зміліло відживає мір,

Між безлічі покинутих світів.

31.X.2019

***

Запах непокірних віть,

поволі і здається самохідь,

гойдає вітер верховіть....

На мить осяяння:

" Вочевидь- це тінь від поклику століть"

В червоно-жовтому задумі,
стоять гіркокаштани харапудні.
Тьохкання звідає ополудні:
"Приходь сюди, коли все геть марудньо"

Природньо, самобутньо і серце плине більш могутньо.

07.XI.2019

***

Коли тебе спіткає тяж мовчання,

Зумій найти те тихе і глухе вурчання,

Здолавши товщу вікопомних загород,

торкнись долонями омріяних свобод.

Нехай як міць, шалена міць,

гримить дзвіниць незнана доля.

Оправлена в земну сваволю.

У зАтворах неволі,

кожен із притвОрів

не знатиме живої волі.

09.ХІ.2019

Подобається

#3687 в Різне
#967 в Поезія

Відредаговано: 07.11.2019