Зболене мерехкотіння виддя

Нічна імла

***

Відізветься страх

Тихим світлом в нічній імлі,

Днем- тінь, днем- морок,

Не бійсь невдач і мук.

Тримай себе в пітьмі.

З кінців землі взиватиму

Струнко! Мертве єство.

І серед масок стає важко.

І серед слів зникає час,

в таємному стражданні днів

Стираю межі між реальністю життя...

Днем- тінь,

по ночі - світло в темряві німій.

Я буду разом сам з собою,

до прірви холоду і нескінченних зим.

З кінців землі взиватиму:

Струнко! Мертве єство,

Непомітно опускаюсь до дна- назустріч власному страхові.

Вітер шарпає мене з боку на бік і відриває від землі.
Думки міцно засіли в голові, важкі й болючі.

Струнко! Мертве єство. Струнко!

04.VIII.2019

Подобається

#4454 в Різне
#1164 в Поезія

Відредаговано: 07.11.2019