Зболене мерехкотіння виддя

Трагедія змілілих душ

***

У самоті думок звиває веле мудро-вічних слів.


Сидиш закривши вирл руками,


Чекаючи обуди від землі.


І ловить вереміїв коловерть обруси небосфер руками.


Ловить... і летить щодуху в далечінь.


Смеркне подих ночі...


Смеркнуть особистості крізь нас...


Дихають сосни повітрям розрідженим.

 


Мерзнуть руки від розума праху. 
Старий і забутий світ потає сердець предтеч, 
почуй...
відчуй...
крик воронів звіда трагедії змілілих душ

10.IX.2019




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше