21 глава "Переїзд і новосілля"

21 глава

Я прокинулась якщо можна так сказати у обіймах Тимура. Відчула, що він мене обіймає. У вітальні, де ми спимо досі працює телевізор. А з другого поверху чутно голоси батьків. У них знову сварка. Знову щось не поділили, чи хтось когось дістав. Я взяла телефон і подивилась на годинник. Зараз лише сьома. А батьки вже кричать. За декілька хвилин я почула як хтось спускається з другого поверху. Я обережно зняла з себе руку Тимура. Він навіть не прокинувся. На перший поверх спустився Ромчик. Він побачив мене і Тимура, а потім посміхнувся.

- Доброго ранку — сказав він пошепки

- Доброго ранку. Я так розумію, він тільки у нас добрий

- Ти про батьків?

- Угу. Задовбали вже

- Не тебе одну. Вони мене розбудили

- А як Аліна? Ще спить?

- Так. Вчора з нею нагулялись так, що дуже втомились. Тому після вечері зразу заснули. А я бачу, вам з Тимуром тут теж спалось добре — брат почав сміятись.

- Та, щось не спалось. Вирішили фільм подивитись і заснули

- Зрозуміло. Піду вмиватись

- Почекай. Я не запитала у тебе. Як кемпінг пройшов?

- Весело. Дівчата напились у суботу. Пів дня проспали. А ми з хлопцями чекали поки вони прокинуться. Хоча спочатку все було добре. Аліна потім сказала “Гріх на природі не випити”

- Дійсно весело. Добре, давай вмивайся і йди на кухню каву поп’ємо. Піду її робити

Роман пішов у ванну кімнату, а я встала з дивану. Тимур досі спав. Тому я виключила телевізор і тихенько навшпиньках пішла у кухню.

Зробивши каву, я поставила три чашки з кавою на стіл. І пішла будити Тимура. Коли ж зайшла у вітальню, побачила, що він вже прокинувся.

- Доброго ранку — сказав він подивившись на мене, посміхнувся.

- Доброго, я там зробила каву. Пішли її пити

- Добре — Тимур встав з дивану і ми разом пішли на кухню. Сіли за стіл і почали пити — ми з тобою фільм не додивились

- Ні. Заснули

- Разом — додав Тимур і посміхнувся.

- Так — на кухню зайшов Роман. Сів за стіл.

- Нарешті тихо — сказав він. Я навіть не помітила, що батьки перестали кричати.

- Це точно. Вони хоч не повбивали один одного?

- Сподіваюсь, що ні

- Це ваші батьки так кричали? — здивовано запитав Тимур

- Так. Ніяк роз’їхатись нормально не можуть — сказав Роман — справа в тому, що вони розлучені. Але і досі живуть разом

- І один одному тріпають нерви

- Хм, а з першого погляду не скажеш, що вони сваряться

- При гостях вони ведуть себе нормально. Але зараз напевно щось зовсім не так. До речі, хто що сьогодні робить?

- Я від вас поїду до своєї сестри. Пообіцяв їй, що разом проведемо день

- А я буду збирати речі

Хлопці на мене подивились здивовано, що від їх поглядів мені стало ніяково.

- Кудись збираєшся їхати?

- Ми з Богданом вирішили жити разом. У суботу вже будемо у новій квартирі разом жити

- Сестричко, ти серйозно?

- Так. Я серйозно це кажу — я подивилась спочатку на Романа. Вираз його обличчя не можна було назвати добрим. Навпаки Роман став серйозніший. А потім подивилась на Тимура. Його вираз обличчя був наче якийсь засмучений.

- Дякую за каву. Я напевно вже поїду — сказав Тимур і ледь посміхнувся. Встав і пішов до виходу.

За декілька хвилин він вийшов з будинку. А на мене подивився брат.

- Ти серйозно збираєшся жити з Богданом?

- Так, а, що? Він не такий, як ти про нього кажеш

- Ех, згадаєш ти ще мої слова — Роман встав зі стола і пішов з кухні. А я помила чашки та пішла збирати речі.

Тимур.

Я поїхав до сестри на автобусі. Сів на останній ряд і почав згадувати слова Лілії. Вона буде жити з цим Богданом. Чесно, я думаю, що вона робить велику, ну просто величезну помилку. Мені здається, що її брату це зовсім не подобається. Я бачив його реакцію двічі, коли Лілія казала ім’я “Богдан”. Романа неначе накривав гнів.

Доїхавши до будинку сестри. Я зразу подзвонив у дзвінок. Влада неначе стояла за дверима будинку, бо миттєво відкрила двері.

Ми з нею зібрались їхати у парк атракціонів, хоча вже давно не маленькі. Але провести час у цьому парку цікаво. Це підніме мені настрій і я забуду про Лілію... принаймні я сподіваюсь на це.

День з сестрою пройшов цікаво. Ми катались на гірках. Після ходили у бар, випили там пару коктейлів. І коли стали трохи п’яними пішли у тир. Піти у тир захотіла Влада. Вона якимось чином навіть виграла великого пухнастого зайця. А я ніяк не міг сконцентруватися. Весь час промахувався. А потім ми поїхали до мене додому. Їхати до сестри виявилось набагато далі, ніж до мене. Сестра сказала, що мама її шукати не буде, тому що поїхала у відрядження.

Коли приїхали до мене зразу пішли спати. Бо втомились та ще й не дуже тверезі були.