19 глава "День на фермі"

19 глава

Лілія.

Я підійшла до Матвія. Він подивившись на мене посміхнувся.

- Будеш кататись на коні?

- Авжеж. Такий шанс я не упущу — ми пішли до конюшні.

- Ну, так. До речі, з ким ти розмовляла?

- Зі своїм колегою по роботі

- Це до якого Богдан тебе приревнував?

- Так... і все ж Богдан тобі скаржився

- Ну, так трохи розказав про цей випадок і все

- Ясно. Але приводу ревнувати немає. Бо ми з Тимуром лише друзі

- То його звати Тимур?

- Угу

- Зрозуміло. А то Богдан не сказав як того хлопця звати. Сказав, що забув

- А, що ви робили цілий місяць?

- Ну, на фермі багато справ. Допомогли город зорати, потім картоплю саджали. І інші різні овочі. За садом доглядали. Ну, і звичайно ж катались на конях кожен вечір — Матвій посміхнувся. Ми підійшли до Богдана і Вероніки. Вони про щось розмовляли. Коли побачили нас Богдан накинувся на нас з питанням.

- Де ви так довго ходите?

- Та наче не довго. Вероніко, буде кататись на коні? — Матвій підійшов до неї і обійняв її за талію.

- Ти ж знаєш, я не вмію

- Я буду поруч ходити. Ось Лілія теж не вміла. Але коли сіла на коня...

- Це цікаво — сказала я — погоджуйся

Вероніка погодилась покататись з однією умовою. Що Матвій буде ходити з нею. А ввечері вони підуть гуляти. Ми зі стійла вивели трьох коней. Тайфуна, Зірку і якогось іншого коня. Пегас залишився стояти у стійлі. Матвій не ризикнув саджати Вероніку на свого коня.

Покатавшись на конях, я з Богданом поїхали на ферму. А Вероніка залишилась з Матвієм. Матвій сказав, що вони приїдуть о сьомій вечора, бо центр закривається о шостій.

Вечір. Я з Анастасією Павлівною разом приготували вечерю. Вона весь час мене хвалила. Це так приємно. Богдан тим часом щось робив з татом на вулиці. Вони з вулиці прийшли втомлені. Цікаво, що вони там робили?

- Богдане, Денисе сідаймо вечеряти

- А Вероніка і Матвій? Ми їх не будемо чекати?

- Я їх чекати не хочу — сказав тато Богдана.

- Сідаймо — сказала мама одногрупника. Ми сіли за стіл. Богдан сів біля мене, а його батьки навпроти нас. Ми почали їсти. Я з мамою Богдана приготували молоду картоплю з укропом, смажену рибу і салат зі свіжих овочів.

За двадцять хвилин приїхали Вероніка з Матвієм. Вони зайшли у будинок. І приєднались до нас. Ми всі почали обговорювати кінний центр. Богдан сказав, що ми з ним будемо туди їздити і кататись на конях.

Після вечері сестра Богдана і Матвій пішли гуляти. А я сіла на качалку на вулиці і закрила очі. Богдан як і минулий раз кудись пропав. Його не було хвилин двадцять. А потім він з’явився. Непомітно для мене сів біля мене.

- Відпочиваєш?

- Так. Насичений день сьогодні був

- Це точно. Давай посидимо в альтанці

- Як в минулий раз?

- Так — Богдан посміхнувся. Ми встали з качалки, Богдан мене взяв за руку і ми пішли до альтанки.

Підійшовши до неї, я як і минулий раз сіла на подушку. Богдан поклав мені на плечі плед і сам сів на подушку, що навпроти мене. Я знову побачила келихи і пляшку вина. Богдан налив його у келихи і ми зробили по ковтку.

- Що завтра робитимеш?

- Сестрам обіцяла сходити з ними у аквапарк. Сказала, що якщо вони добре закінчать цей навчальний рік, то підемо в аквапарк. Ти б бачив як вони старанно вчилися. Всі вечора сиділи з підручниками

- Зрозуміло

- А, хочеш з нами піти?

- Ти запрошуєш?

- Так — я посміхнулась.

- Залюбки піду

Ми з Богданом сиділи в альтанці ще пів години, а потім пішли до нього у кімнату. Коли зайшли, я її роздивилась. У нього простенька кімната. Схожа на ту, яку мені виділили тоді, коли я була у Богдана перший раз. У кімнаті стояло велике ліжко під стіною, біля нього тумбочка. На якій на диво стояв вазон з квітами. І ще багато інших речей. На стінах дві картини. Письмовий стіл, теж заставлений якимись речами. Ще стоїть комод і крісло з торшером.

Ми роздяглись і лягли на ліжко, яке виявилось дуже м’яким. Богдан вкрив нас ковдрою. Ковдра теж виявилась м’якою та ще й приємною на дотик. Ми почали цілуватись.

Ми лежимо у ліжку, я лежу в обіймах Богдана поклавши йому свою голову на плече. Ми лежимо і мовчимо. Мені на мить здалось, що він заснув. Але, ні, бо я почула його голос.

- Ліліє

- Що?

- Як ти дивишся на те, щоб жити разом

- Ти серйозно?

- Цілком серйозно. Скільки я можу завозити тебе додому? Я хочу засипати з тобою в одному ліжку, кохана

- Я тільки за

- Тоді починаємо шукати квартиру?