16 глава "Нарешті приїхав"

16 глава

Три тижні потому.

Червень.

Сьогодні середа і у мене сьогодні перший екзамен. Два тижні готувалась до нього. З кімнати практично не виходила. Їсти навіть не хотіла тільки пила чай, каву і брала різні смаколики. І ось цей день екзамену.

Я приїхала в інститут за двадцять хвилин до екзамену. Знайшла свою групу. Олег вже щось розповідав. Я підійшла до них і почала слухати старосту. Він розповідав про цей екзамен. Виявилось, що приймати його буде зовсім інший викладач, бо наш захворів. Я побачила сумні обличчя своїх одногрупників. Адже цей предмет не всі розуміють і у них була надія його списати. А тут сталося таке нещастя. Добре, що я вивчила всі питання.

До нас підійшло два викладача. Хм, а чому їх два, а не один? Олег нічого не сказав про другого, хоча він міг і сам не знати про це. Один з викладачів відкрив двері аудиторії. Вони туди зайшли і закрили двері. Бо ще не рано. До початку екзамену ще п’ятнадцять хвилин.

До мене підійшов Богдан. Він тоді не повернувся з ферми як обіцяв і місяць був там. І як він буде розбиратися з заліками я уявлення не маю. Але це його проблеми, не мої.

- Привіт, мила

- Привіт — він поцілував мене у щічку

- Я так скучив — він мене обійняв за талію і поцілував ще раз, але тепер у губи

- Я теж скучила. Адже не бачила тебе місяць. Як там на фермі справи?

- Все добре

- І, що ж ви робили з Матвієм цілий місяць?

- Було чим зайнятися. Один город чого коштує. Допомогли батькам з посадкою картоплі. А ти як тут?

- У мене все добре. Два тижні за підручниками просиділа

- До екзаменів готувалась?

- Так. А ти готовий до екзамену?

- Ні. Але якось здам. Не перший раз таке

- Ну, добре — я посміхнулась.

Через п’ять хвилин викладач впустив нас в аудиторію. Ми по черзі дістали білети. Мені попався білет номер п’ять. Я сіла за парту і почала читати питання. І зрозуміла, що я все це знаю. І цей екзамен для мене виявиться легким. Тому я не гаючи часу почала відповідати на питання. Один з викладачів почав ходити між партами і дивитись хто як відповідає на питання. Він підійшов до мене і подивився на мій листок. Почитав трохи. Потім подивився на мене і посміхнувся.

- Ви добре відповідаєте на питання — сказав він пошепки, я тільки посміхнулась. Викладач пішов далі. А я подивилась на Богдана. Він сидів і дивився на свій листок, мабуть, що чистий. Адже не вивчив нічого.

За п’ятнадцять хвилин до кінця я поклала листок з відповідями на стіл викладача. І пішла на вихід. І побачила, що на мене подивився Богдан. Наче хотів запитати “ти куди”. Я йому просто посміхнулась і вийшла з аудиторії. Я подумала, що повідомлення йому писати не буду, щоб у нього не було проблем. Сама ж пішла у буфет. Він у цьому інституті у сусідній будівлі. Я вийшла на вулицю. А на вулиці йде дощ. Та ще й такий сильний. А парасольки у мене немає. Не подивилась прогноз погоди, бо було не до цього. Тому я швиденько добігла до буфету. І все ж промокла. Тому я спершу зайшла у вбиральню. Як могла привела себе у порядок. Мій макіяж за ці декілька хвилин встиг потекти. Тому я його повністю змила. І фарбуватись заново не стала. Розчесалась і зайшла у буфет. Як тут пахне кавою, просто неймовірний запах. Так і захотілось її випити. Тому я підійшла до продавчині, замовила каву і протеїновий батончик. Продавчиня мені за декілька хвилин віддала моє замовлення. Я сіла за вільний столик і почула як мені на телефон подзвонили. Я витягла телефон. Дзвонить Богдан. Я взяла слухавку.

- Привіт. Ти куди поділася?

- Я в буфеті, каву п’ю

- Добре. Я через п’ять хвилин прийду до тебе

- Чекаю — я поклала слухавку. А потім подивилась на годинник. Екзамен вже закінчився. Цікаво, а Богдан хоч слово на екзамені написав? Чи може він знайшов метод як списати? Я впевнена, що таким як він знайти такий метод не важко. Головне, щоб викладач не помітив списування.

Через п’ять хвилин до мене підійшов Богдан. Я вже встигла з’їсти протеїновий батончик. Він побачив мене, підійшов до мене.

- Хоч щось написав?

- Так. У мене вийшло...

- Списати?

- Саме так — він сів біля мене.

- А ти знаєш, що це не чесно по відношенню до таких як я

- В якому сенсі?

- Я маю на увазі, що я вчила і писала, що знала. А ти списував

- Та я тебе прошу. Не думаю, що я списав на кращу оцінку, яка буде в тебе

- Ну, добре. Подивимось результати

- До речі, знаєш коли вони будуть?

- Олег сказав, що сьогодні о четвертій вечора

- Добре. Ти сьогодні працюєш?

- Так. О четвертій почнеться зміна. Це виходить через три години

- То, що у нас є три години, і ми можемо їх провести разом?

- Так — я зробила останній ковток кави.

- Тоді поїдемо до мене у гуртожиток?