9 глава "Побачення"

9 глава

Тимур.

Я побачив як Лілія сіла з ним на мотоцикл і міцно за нього учепилась. Вони дійсно зустрічаються. Такий висновок я зробив сам для себе. По-іншому я це ніяк пояснити не можу. І я не можу зрозуміти дії і вчинки Лілії. Вона мені на нього жалілася, а тепер у неї змінилась про нього думка. Та він же роздягає її поглядом. Як це вона цього не помічає. Він затьмарив її розум. І чим він її підкупив? Мотоциклами чи чимось іншим? Цікаво.

Вихідні у мене пройшли як завжди. Нічого особливого, окрім того, що ходив на конкурс з пінг-понгу з сестрою. Її партнер захворів і на його місці був я. Це для мене була несподіванка, чесно. Але ми виграли, що мене тішить. Субота вдалась. А неділя, саме ранок видався як завжди нічим цікавим. Мене розбудила мама. Приготувала сніданок. Ми поснідали, а потім я декілька годин читав книгу з кардіології. Зараз же вже прийшов на роботу, переодягнувся і вийшов у зал. Лілія як завжди у своєму репертуарі... запізнюється. Я побачив у вікні як до кафе під’їхав мотоцикл. З нього встали дівчина і хлопець. Вони зняли шоломи. Так це ж Ліля. Вона мило почала про щось розмовляти з тим хлопцем. А потім вони поцілувались. Він поцілував її у губи. Мої слова підтвердились. Вони дійсно почали зустрічатись. Лілія пішла у кафе. А той хлопець одягнув шолом і поїхав. Лілія зайшла у кафе усміхнена на всі свої тридцять два зуби.

- Привіт, Тимуре — сказала вона і пройшла у кімнату. У неї явно вихідні пройшли чудово. Він її забрав з роботи, а потім на роботу і привіз це означає тільки одне. Вихідні вона провела з ним.

Поки я про це думав Лілія до мене приєдналась працювати. Я подивився на неї.

- Як вихідні пройшли?

- Добре. Була на фермі, на коні каталась. А у тебе? Як конкурс з пінг-понгу?

- Ми перемогли

- Ми?

- Партнер сестри захворів, тому я грав з нею

- Зрозуміло — до нас підійшли відвідувачі і ми почали працювати.

Лілія.

День у мене пройшов цікаво, ми з Богданом ще були у конюшні. Барсу вже стало значно краще. Здавалося б тільки один раз прийняв ліки, але цього достатньо, щоб йому стало краще. Потім ми з Богданом гуляли, просто пройшлись по вулиці та подихали свіжим повітрям. А після ми поїхали у місто. Його мама сказала, щоб я до них ще приїздила. Сподобалась я їй.

Зараз же коли зайшла у кафе зразу побачила невдоволене обличчя Тимура. Бачив напевно, що Богдан мене поцілував. Ми з Богданом домовились завтра зустрітись і погуляти. Він запросив мене на побачення. Це виходить наше третє побачення. Перше було у вівторок, друге вчора і ось завтра буде третє. Чесно чекаю вже завтра. О, Боже я здається закохуюсь у Богдана.

Зміна пройшла напрочуд швидко. І це добре, адже вихідні мене вимотали, хоча були цікавими.

Тимур як завжди мене завіз додому. Не дивлячись на те, що він весь час був якимось мовчазним. Ми вийшли з машини. Тимур підійшов до мене. І не дивлячись ні на що обійняв мене.

- До середи, Лілі

- До середи — він мене випустив з обіймів — дякую, що підвіз

Тимур нічого не сказав, лише посміхнувся. Я зайшла у двір і як завжди після цього почула як Тимур поїхав. А я зайшла у будинок. У будинку тиша, хоча на кухні світить світло. Я зняла з себе верхній одяг і пройшла на кухню. На кухні сидить брат і щось п’є. Він подивився на мене і посміхнувся.

- Привіт, Лілька

- Привіт, Ромчик

- Де була на вихідних?

Я сіла за стіл до брата.

- На фермі у одногрупника — я не стала брехати брату, а сенс.

- Що там робила?

- На конях каталась, а до чого цей допит? — запитала з непорозумінням я

- Просто питаю. Мені Аліна розповіла, що ти вчися в одній групі з Богданом Самойленко і сказала, що ви там якусь спільну роботу робите

- Це правда, і, що?

- Просто хочу попередити, що він може видавати з себе добренького, а насправді він не такий. Скажи це ти у нього була на фермі?

- Ну... так, і, що?

- Нічого. Просто хочу тебе попередити, що він не дуже приємна людина... не та з якою можна нормально спілкуватись і мати щось спільне, обережніше будь з ним

- Я тебе почула — я посміхнулась — а зараз я напевно піду спати

- На добраніч — сказав брат

- На добраніч і тобі — я встала і пішла у свою кімнату. Ну, Ромчик... попереджає він мене. Якщо він на дух не переносив Богдана, це ще нічого не означає. Я зайшла у свою кімнату, поклала свій рюкзак на стілець і лягла спати.

Ранок. Я прокинулась знову через шум за дверима своєї кімнати. Невже знову батьки сваряться? Потім трохи прислухалась і зрозуміла, що це мама так голосно розмовляє з Марійкою і Танею. Зрозуміла, що вони знову не хочуть йти в школу. Завжди придумують якусь болячку собі, щоб тільки не йти у школу. Я почула як вони пробігли повз моєї кімнати. На цей раз уникнути навчання у них не вийшло.

Я встала, одяглась у домашній одяг і вийшла з кімнати. Мене побачила мама, вона підійшла до мене.

- Добрий ранок, у мене до тебе є розмова