8.1 глава "Приїзд на ферму"

8.1 глава

П’ятниця.

Лілія.

Я прокинулась від дзвінка будильника. Неохоче перевернулась до тумбочки, щоб виключити його. Коли ж виключила. Зразу взяла у руки телефон. Ще тільки сьома. А від нашого старости вже прийшло повідомлення.

“Доброго ранку, всім. Цей ранок дійсно добрий, адже маю для вас приємну новину на найближчий тиждень. Від сьогодні і до наступного понеділка пари скасовано. В інститут можете навіть не намагатись прийти. Він закритий. По якій причині ще не знаю. Вважайте це міні канікулами. Всім гарного дня. Побачимось через понеділок.”

Оце круто. То можна виспатись. Ще хоча б дві годинки подрімати. Я поклала телефон біля себе і закрила очі. Та ось заснути у мене не вийшло. У мене задзвенів телефон. Серйозно? Хто це такий сміливий? Дзвонить мені так рано. Я взяла знову телефон і взяла слухавку не дивлячись хто дзвонить. Адже очі не відкривала.

- Привіт, Ліліє — почула я голос Богдана

- Привіт. Ти так рано дзвониш...

- Розбудив?

- Мг...

- Пробач — знову вибачення — бачила повідомлення від Олега?

- Так

- То ми вільні

- Виходить, що так

- Ти подумала над моєю пропозицією?

- Подумала. Я поїду

- Давай в обід поїдемо

- Не можу. У мене ввечері робота. Відпроситися я не можу. Адміністраторка зла як чорт завжди. Не хочу, щоб вона на мене кричала

- О котрій закінчується твоя зміна?

- Сьогодні о сьомій, а завжди об одинадцятій. Сьогодні скорочений день просто

- Добре, я тебе заберу з роботи. Будь готова їхати

- Добре

- Тоді до вечора

- До вечора — я почула гудки. Оце буде сюрприз для Тимура. Розповідаю йому який Богдан поганий, а сама з ним поїду з кафе. Навіть не знаю як Тимур відреагує на це. А хоча... мені якось все-одно. Я поклала телефон і все ж таки заснула.

Прокинулась я через те, що хтось постукав мені у двері кімнати.

- Входьте — сказала я. Двері відкрились і у кімнату зайшла мама.

- Добрий ранок, чому ще в ліжку? В інститут не запізнися?

Мама пройшла у кімнату і сіла на краєчок ліжка.

- Ні. Я сьогодні не йду. Пари скасували. Тому залишусь, відпочину

- Ввечері на роботу?

- Так. І ще одне, мам — я сіла на ліжко — додому я з роботи не повернусь

- Чому? — мама подивилась на мене здивовано

- Я їду з одногрупником на ферму на декілька днів

- На яку ще ферму?

- У одногрупника у батьків є ферма... він мене запросив покататися там на конях — мама весь час дивилась на мене

- Дякую, що хоч зараз попередила. Коли повернешся?

- У неділю буду дома. Ввечері ж на роботу треба буде йти

- Добре

- А ти чому ще не на роботі?

- У мене сьогодні вихідний. Тому я сьогодні заїду до бабусі у лікарню, а потім буду з дівчатами вчити домашнє завдання

- Вони все також погано вчаться?

- Так. Навіть не знаю, що з цим робити — мама зітхнула, ми почули голос тата

- Зоє! Ти де?!

- Я у Лілії! Зараз вийду!

Мама встала з ліжка і вийшла з кімнати. А мені чомусь здалось, що зараз буде чергова їх сварка. Ненавиджу коли вони сваряться. На це неможливо дивитись і слухати.

Але ні, голосів батьків я не почула. За дверима тиша. Дивно. Адже після цих слів “Зоє! Ти де?!” зазвичай починаються крики. І що цікаво, що кожен раз це якась нова тема.

Я встала з ліжка і переодяглась у домашній одяг. Вийшла з кімнати і побачила Аліну, яка теж вийшла з кімнати Ромчика. Вони тут разом живуть вже майже тиждень. Тільки не розумію чому не у неї.

- Добрий ранок — сказала Аліна. Я подивилась на неї. Аліна стояла заспана, макіяж, який вона вчора не змила некрасиво дивиться на її обличчі. Хоча думаю, що я виглядаю не краще за неї.

- Добрий ранок — сказала я. З кімнати вийшов брат. Він подивився на нас і почав сміятись. Чого він сміється мені було очевидно.

- Дівчата, ну і вигляд у вас — він не припиняв сміятись

- Дякую, Ромчику — я подивилась на нього злим поглядом — Аліно, пішли вмиватись. А ти Ром, заспокойся!

Я взяла за руку дівчину брата і ми пішли у ванну кімнату вмиватись. Підійшли до умивальників. У ванній кімнаті їх два. І почали вмиватись.

- Рома завжди сміється з твого вигляду зранку? — запитала Аліна

- Угу, майже кожен день — я взяла спеціальний засіб, щоб змити макіяж і почала його змивати — а на тебе Рома так хоч раз реагував?

- Було таке. Потім вибачався — я дала Аліні цей засіб. Вона теж почала змивати з обличчя макіяж.