6.2 глава "Неділя"

6.2 глава

Лілія.

Ми з Аліною подивились ще два фільми, а потім співали у караоке. Нам було дуже весело. Добре, що я живу у приватному будинку і ніхто не чує нашого так сказати галасу, пісень і все тому подібне. Інакше б прийшли скаржитися, що ми голосно співаємо. В цьому я не сумніваюсь. Нам головне завтра поприбирати все до приїзду Ромчика, бо він не оцінить цей безлад.

Ранок. Шоста ранку.

Я прокинулась на дивані. Сіла і роздивилась кімнату. Аліни в кімнаті я не побачила. Цікаво, де вона?

- Добрий ранок — почула я позаду себе голос Аліни

- Давно не спиш?

- Півгодини тому прокинулась. Ось зробила нам ліки

- О, це якраз доречно, бо голова болить

- Тоді тримай — вона дала мені стакан з ліками. Я залпом випила воду.

- Треба тут поприбирати поки Рома не приїхав

- Повністю з тобою згодна — сказала Аліна і у неї задзвенів телефон. Вона взяла слухавку — привіт, коханий... через півгодини будеш?.. добре, чекаємо — Аліна поклала слухавку і подивилась на мене — у нас є півгодини. Рома вже їде

Я зістрибнула з дивану і ми почали прибирати пляшки з-під пива. Я зібрала пляшки, а Алінка тим часом позамітала у кімнаті. Бо трохи чипсів розкидали, коли бісились. Я вийшла на вулицю, викинула пляшки в смітник. І побачила як до хвіртки підійшов брат. Він відкрив хвіртку і зайшов у двір.

- Привіт — сказав він. Я побачила, що він тримає у руці якийсь пакет.

- Привіт. Як справи?

- Все добре, а ви як тут? Не сумували?

- Пффф... звичайно, що ні. А що у тебе там в пакеті?

- Допитлива у мене сестра. Подарунок для Аліни

- Покажи

- Ні

- Ну, покажи, а то не впущу у будинок — я встала перед братом.

- Ех... так і бути — брат відкрив пакет. У пакеті лежала пухнаста біла жилетка. Цікаво, звідки він гроші бере на подарунки Аліні? Це для мене загадка.

- Вау, і ти за нею їздив?

- Так. Переплутали там щось і доставили у Миколаїв. Так, що прийшлось їхати. Тільки ж Аліні ні слова

- Пффф, звичайно, що не скажу. Це ж сюрприз

- Угу. А тепер, то пропустиш у будинок? — брат посміхнувся

- Так — ми зайшли у будинок. З кухні у коридор вийшла Аліна. Вона подивилась на Романа і почала посміхатись. Він поставив пакет на стілець. А потім підійшов до неї.

- Привіт — вони почали цілуватись. Коли я їх бачу разом у мене на обличчі з’являється посмішка. Мій брат дуже любить свою дівчину. Я це бачу по його очах. І на скільки я знаю, вони вже чи чотири чи п’ять років зустрічаються. Загалом у них сильні почуття.

- Поїхали у село — сказала Аліна

- Так, зараз мені треба переодягтись і поїдемо — брат взяв пакунок і пішов у свою кімнату. Аліна подивилась на мене.

- Я так розумію ти залишаєшся сама

- Ну, так. Буду до завтрашніх пар готуватись. А потім на роботу

- Тобто тобі буде не сумно

- Ні, зовсім — я посміхнулась

- Це добре — до нас вийшов Ромчик. Він вже переодягнувся з синіх джинсів і білої кофти на сірі джинси і таку ж сіру джинсову курточку. А на плечах у нього висів портфель.

- Поїхали — вони одягли верхній одяг і вийшли з будинку. Я за ними закрила двері. А після пішла у душ, трохи освіжитись. Зайшла у душ і стояла під холодними краплями води хвилини дві. Потім вийшла з душу, закуталась у рушник і почула дзвінок телефону, який випадково забула взяти з собою. І залишила у вітальні. Тому вийшла з душу і взяла телефон. Це дзвонив Богдан. Цікаво, що він хоче? Та ще й так рано, адже зараз лише пів сьома ранку. Я взяла слухавку.

- Привіт — я почула веселий голос одногрупника — не розбудив?

- Привіт, ні. Я вже не сплю. Чому так рано дзвониш?

- Може зустрінемось?

- Навіщо? — з непорозумінням запитала я

- Порепетируємо сценку

- Ем... ні у мене немає часу. Я хочу сьогодні повчити конспекти

- Ну, тоді добре. Зустрінемось завтра

- Так — я поклала слухавку. Порепетирувати сценку сьогодні? Ні, дякую. Хочу сьогодні відпочити від нього. Тим більше мені є що робити.

Я поклала телефон і пішла сушити голову. Через декілька хвилин я посушила голову. Зробила собі каву і пішла читати свої конспекти. У мене завтра три семінари. І треба добре вивчити конспекти. Бо ж хочу отримати червоний диплом. А для цього треба вчитися.

Тимур.

Я прокинувся від звуку дверей. У кімнату хтось зайшов.

- Добрий ранок — почув я голос сестри — прокидайся

- Добрий ранок — я відкрив очі і протер їх, а потім взяв телефон і подивився на годинник — зараз лише сьома, навіщо так рано вставати?

- Там наші мами вже прокинулись. Готують сніданок. Відправили мене тебе будити