6.1 глава "Субота"

6.1 глава

Я зайшла у будинок. До мене якраз вийшли Роман і Аліна.

- Привіт

- Нарешті приїхала — брат посміхнувся

- Ти вже зібраний їхати, я бачу

- Так, тому ви тут залишайтесь, а я поїду. І не сумуйте

Брат одягнув верхній одяг. Потім поцілував свою дівчину та вийшов з будинку. Я подивилась на Аліну. І почала знімати верхній одяг.

- Що робити будемо?

- Не знаю, у тебе є якась пропозиція?

- Як ти дивишся на те, щоб замовити продукти

- Які продукти? — з непорозумінням запитала Аліна

- Пиво і щось до пива

- Хм... мені подобається така ідея. Замовляй

Ми пройшли у вітальню.

- Скільки пляшок замовляти?

- Не знаю

- Пропоную шість. Тобі три і мені. І чипси. Можна ще піцу окремо замовити

- Давай, у тебе гроші на все це є?

- Алінко, я ж працюю баристою у кафе, ти цього не знала?

- Ні

- Я працюю там три рази на тиждень

- Коли саме? Може з Ромою зайдемо до тебе

- У середу, п’ятницю та неділю. Приходьте, буду рада вас бачити — я натиснула кнопку “замовити” ― все продукти скоро будуть доставлені. Тепер піца. Яку будемо?

- А яка там є?

- Тут багато різних є. Мені подобається сирна піца

- Давай

- Добре. А поки продукти везуть, подивимось якийсь фільм?

- Я не проти, який саме фільм дивитись будемо?

Я включила телевізор. І зайшла у розділ “Фільми”.

- Тут багато фільмів є. Вибери ти, бо я їх практично всі бачила — я дала Аліні пульт від телевізора. А сама взяла телефон і почала дивитись, що там написав мій староста. Він виставив оцінки за контрольну роботу по етиці . Я знайшла своє прізвище Данильченко Лілія-5 балів. Я почала посміхатись.

- Чого посміхаєшся?

- Дивись — я показала телефон Аліні

- Молодець — Аліна уважніше придивилась на телефон — Самойленко Богдан?

- Так, є у нас такий. Хам ще той. А що?

- Це мій і Романа однокласник. Він дійсно хам. Доводиться з ним спілкуватись?

- Так — я зітхнула — нам викладач задав зробити спільну сценку

- О, я тобі не заздрю

- Навіть не буду запитувати “чому?”. Бо розумію про що ти. Наше знайомство взагалі було не дуже

- А, що було?

- Він мене ледве б і збив на мотоциклі

- Він їздить на мотоциклі? Не знала цього

- Ага і людей збиває, а потім покриває їх матом

- Я так розумію у вас ось так пройшло знайомство

- Угу — сказала я і ми почули як у двері подзвонили — піду відкрию — я підійшла до вхідних дверей і відкрила їх. Нам привезли продукти. Я забрала їх і зайшла у вітальню. Аліна подивилась на мене.

- Я вибрала фільм

- Добре. Тоді будемо дивитись і пити пиво — я поставила пакет на журнальний столик і дістала дві пляшки пива і чипси. Аліна тим часом включила фільм. А я відкрила пиво і сіла на диван біля Аліни. Ми почали дивитись фільм.

За півтори години ми закінчили дивитись фільм і просто сиділи розмовляли, пили пиво і їли піцу. Я багато чого цікавого дізналась про свого брата. Виявляється він на минулий день народження Аліни подарував їй каблучку. Але це звичайно ж не була пропозиція. Цікаво, що цього разу він їй подарує? У Аліни у цьому місяці день народження. Може він поїхав подарунок їй купувати? Можливо, що так.

Тимур.

Я вирішив від Лілії зразу поїхати до своєї тітки Олександри. Там у неї зараз мама. Тітка живе на іншій стороні міста у приватному будинку. На скільки я знаю у неї три приватних будинки. В одному вона живе з Владою, а два інших здає у оренду. Один будинок з цих трьох знаходиться взагалі у Львівській області. Коли я був маленький ми там були. Той будинок такий великий і красивий. І якось я почув розмову мами та тітки. Фразу тітки я запам’ятав на все своє життя. Вона сказала “Коли Тіма підросте цей будинок буде його. Але він його отримає не раніше як одружиться”. Може мама через це хоче, щоб я швидше одружився? Хтозна. Питати про це я у неї не буду. Та й не знаю чи дійсно тітка подарує мені цей будинок, може це просто були балачки.

Я за сорок хвилин під’їхав до паркану будинку тітки. Припаркував машину і вийшов з неї. На вулиці погода змінилась поки я їхав. То було сонечко, зараз же пішов дощ. Я підійшов до воріт і натиснув на кнопку дзвінка. І практично зразу почув дзвінкий голос своєї двоюрідної сестри.

- Хто там?

- Тимур — сказав я і миттю хвіртка відкрилась. Я зайшов на подвір’я. Воно як завжди виглядало красиво, не дивлячись який зараз сезон. Двері будинку відкрились і з будинку вийшла Влада.

- Тімо, як я давно тебе не бачила — вона підбігла до мене і обійняла мене.