39 Віка

Я вирішила, що краще розповісти правду для Юлі та Олі про наше з Денисом спільне проживання, ніж постійно створювати зайві клопоти для хлопця.

- Оце ви вигадали... А чому відразу не розповіли? - Поцікавилась Юлька, відпиваючи з чашки чай.

- Не хотіли зайвих чуток, - пояснив Садовський, підсуваючи Юлі тарілку з імбирним печивом.

- Та які там чутки? Теж мені дивина. Двоє одногрупників живуть разом в одній квартирі. А ти, Денисе - справжній мажор. Подивись, які хороми маєш. Ех, пощастило тобі, Віка. Я б теж не проти ось так влаштуватись... Денисе, а Антон знімає квартиру чи це його власна?

- Антон живе у власній квартирі. А що?

- Сподобався він мені. А тепер, коли я дізналась про те, що він завидний холостяк, то відчуваю, що вже майже закохалась, - промовила Юля, підсовуючи до себе тарілку з бутербродами.

- Хочу попередити, що у тебе велика конкуренція. Вчора дві його колишні дівчини так побилися, що мало очі одна одній не повидряпували. Антон навіть з вечірки втік, щоб не мати з ними справ, - сказав, сміючись Садовський.

- Конкуренції я не боюсь. Жодна з тих доходяг не встоїть перед моїм авторитетом, - впевнено заявила Юлька, показово виставляючи груди вперед.

- Не знаю, не знаю, - промовив  мій сусід по квартирі, відпиваючи чай.

- Денисе, а ти можеш постійно хвалити мене перед Антоном? Щоб він швидше зрозумів, яке щастя у нього перед самим носом.

- Теоритично це можливо, а практично... От якби ти приходила до нас готувати їсти і прибирати поки Вікуся  лікує свою ногу, то я б постарався.

- Яка ж ти хитра морда, Садовський! Навіть не уявляла, що ти такий корисливий... Та чого тільки не зробиш заради великого і світлого кохання? Добре! Я допоможу вам, а ви - мені. Щоб не забували хвалити мене перед Антоном. А ти, Денисе, будеш мені доповідати про всіх ймовірних конкуренток. 

- Домовились, - заявив Денис, сміючись.

- Чудово! Тепер Антончик нікуди від мене не дінеться, - впевнено заявила Юля, потираючи руки.

Дивлячись на неї, я не втрималась і розсміялась, бо в цей момент подруга нагадувала мені якогось кумедного лиходія із мультика.

- Засиділась я у вас, а мені ще домашку робити. Дякую за чай. Приїду у вівторок. Денисе, не забудь про нашу домовленість, - сказала Юля, встаючи з-за столу.

Денис пішов провести дівчину до дверей.

- Все, Вікусь. Тепер можеш ні про що не хвилюватись. Юлька не дасть нам з тобою померти від голоду і в брудній квартирі, - сміючись, сказав хлопець, повернувшись на кухню.

- Ти справді збираєшся хвалити Юлю перед своїм товаришем? 

- Звісно. Ми ж з нею щойно домовились. Я виконаю свою частину угоди, а там справа за твоєю подругою.

- А що Антон думає про Юлю? - поцікавилась я.

- Поки що він її побоюється.

- Воно і не дивно... Я сама її побоююсь, - посміхаючись, сказала я.