38 Віка

Нам з Денисом пощастило, що Оля, намагаючись мені допомогти, наготувала повно страв. Я поки що не можу куховарити, а Садовський - ще той кулінар. 

Денис вміє готувати лише яєчню з беконом і омлет. Ці страви йому дуже смачно вдаються, яле якщо їх їсти щодня, то швидко набридають.

Попрощавшись з Олею, я дострибала на милицях до дивана і всівшись, набрала Дениса, щоб повідомити про те, що він вже може повертатись додому.

Раніше, якщо виникала необхідність, то я писала йому повідомлення, тому що соромилась телефонувати. Боялась, що Денис подумає ніби я йому нав'язуюсь.

Але останнім часом цей страх кудись зник. Дивно, але я більше не відчувала дискомфорту у спілкуванні з Денисом.

Мажорик дуже здивував мене тим, що проявив себе, як надійний товариш, на якого можна покластись у складну хвилину.

Поговоривши з Денисом, я увімкнула свій улюблений пізнавальний канал і поринула у захопливий світ історії Стародавнього Єгипту. До мене прийшов Аміго і влігся поруч.

Я так захопилася переглядом, що навіть не відразу помітила, як прийшов мій сусід по квартирі.

- Як справи, Вікуся? - Поцікавився хлопець, поглажуючи кошеня.

- Добре.

- Чудово. А зараз твої справи стануть ще кращими, бо я приніс тобі багато різних смаколиків. 

- Дякую, Денисе, але ти занадто балуєш мене смаколиками. Такими темпами я скоро буду бокому в двері проходити, - сміючись, промовила я.

- Нічого тобі не буде. Це ж в лікувальних цілях. Будемо чай пити?

- Не відмовлюсь.

Денис допоміг мені дістатись до кухні і посадив за стіл. Я порадувала його новиною про те, що Оля наготувала нам багато їжі.

Садовський заварив нам зелений чай. Хлопець так весело розповідав мені про те, як Юлька заявилась до Антона додому і взялась хазяйнувати, що у мене аж сльози з очей виступили від сміху.

- Якщо чесно, то у Юльки є певні плани на твого друга. Він їй сподобався відразу, як тільки вона його побачила.

- Про щось таке я почав здогадуватись, коли побачив, що вона якось підозріло спокійно поводиться і навіть намагається бути милою.

- Юлька? Милою? Ти нічого не плутаєш?

- Ні. Я сам був шокований, коли її такою побачив.

- Денисе, ти розкажеш про це Антону? - Поцікавилась я, ласуючи імбирними тістечками.

- Ні. Нехай самі розбираються, - сміючись відповів Денис.

- Бідолашний хлопець... Він навіть не уявляє, що на нього чекає.

Неочікувано почувся дзвінок у вхідні двері. Денис пішов поглянути, хто це там прийшов.

- Садовський, тобі тут медом намащено?! Я сьогодні вже вдруге застаю тебе у Віки вдома, - почувся Юлькин дзвінкий голос.

- Я щойно прийшов. Хотів перевірити, чи все у Віки добре.

- Якось підозріло виглядають ці твої перевірки.