37 Денис

- А де Оля? - Здивовано поцікавився я

- Оля в останню хвилину передумала, бо злякалась, що буде знаходитись в квартирі одна з малознайомим хлопцем, - відповіла Юля, роздивляючись довкола.

- А ти, виходить, не боїшся з малознайомим хлопцем одна в квартирі знаходитись? - Запитав я

- Чого б це мені боятись? Я - така дівка, що сама кого хоч налякаю. Крім того, ми з Антоном вже трохи  знайомі. Можна сказати, що навіть ніч разом провели, - посміхаючись, промовила Юлька.

Почувши її слова, Антон вдавився водою і закашлявся. Мені відразу згадалось, як він гепнувся з ліжка, коли прокинувся і побачив Юльку - єдинорога поряд.

Я аж губу закусив, щоб не розсміятися. Антон кидав на мене вбивчі погляди, а на Юльку - перелякані.

- Так... Миючі засоби у нас є - це добре. А от харчів немає абсолютно ніяких і з цим негайно треба щось робити. Антончику, не хвилюйся. Я тут швидко лад наведу. Коли привезете мені продукти харчування, тут вже все буде блищати. Я приходитиму двічі на тиждень. Оплату обговоримо пізніше. Ось  вам список того, що мені потрібно на перший час, - говорячи це, дівчина віддала Антону список продуктів.

Щойно ми вийшли з кухні, Юлька, закотивши рукава, відразу взялася до роботи.

- Дене, ти смерті моєї хочеш? - Поцікавився у мене Антон, щойно ми сіли в його авто.

- Ти ж сам чув, друже, що я про все домовлявся з Олею. Тут моєї провини немає. Але не все так погано, як ти собі надумав. Принаймні борщ Юлька вміє готувати...

У відповідь Антон лише невдоволено хмикнув. Список, що нам дала Юля, виявився довжелезним. І коли тільки вона встигла його написати?

- Антоне, не журися. Ти завжди можеш сказати, що тобі не подобається те, як Юля працює і попрощатись з нею, - спробував я заспокоїти друга, який виглядав, м'яко кажучи, невесело.

- Точно! Сьогодні я їй так і скажу. А це ти добре вигадав, Денисе.

Антон відразу повеселів і збадьорився. Закупившись, ми з Антоном спершу зайшли в кафе, щоб випити кави, а тоді вже поїхали до нього додому.

За той час, що нас не було, Юлька вже багато чого встигла зробити. Жахлива кухня тепер сяяла чистотою.

Від побаченого у Антона аж мову відібрало. Стояв і ошелешено роздивлявся довкола.

- О, хлопці, ви вже є?! Дуже вчасно, бо я вже скоро завершу з прибиранням, - радісно промовила Юля, забираючи у нас з рук пакети з покупками.

Ми з Антоном вирішили поїхати в басейн, щоб трохи поплавати і скинути стрес.

- Бачиш, друже, яка Юля вправна. Так швидко розгребти твій свинарник - це справжнє диво, - сказав я, коли ми вийшли з квартири.

- Ага... Але я все одно з нею сьогодні попрощаюсь.

- Чому?

- Чесно кажучи, ця дівчина мене лякає. Вона така нахабна і нав'язлива, що мені поряд із нею некомфортно.

- Некомфортно йому? Подивіться, які ми ніжні... Думаєш, що мені з Яновською легко? Спершу думав, що у мене від її занудства голова вибухне, але нічого... Звик і ти звикнеш.

- Ну ти і порівняв, Дене. Віка - симпатична і мила, а ця дівчина - справжня бестія...

- Якби тобі довелося дві години слухати про те, як французи в давнину фарбували тканину для пошиття одягу, я б на тебе подивився. Канали Discovery i History - це наше все.

- Що Вікуся, реально, таке  дивиться? - Сміючись, запитав Антон

- Не тільки дивиться, а ще й записує щось у свій блокнот з рожевим зайцем на обкладинці. Ідеальних людей не існує, але до кожного можна знайти підхід, якщо постаратись.

Наплававшись в басейні, ми з Антоном поїхали до нього додому. Він збирався сказати Юлі, що вона йому не підходить, як хатня робітниця, тому боявся лишатись з нею на одинці. Не хотів мати справу з розгніваною бестією.

- Та нічого не станеться, Антоне. Вона, просто, приб'є тебе на місці і все, - сміючись промовив я, коли ми були біля дверей в квартиру товариша.

- Заходьте, мийте руки. У мене вже все готово, - діловито промовила Юля, побачивши нас.

В квартирі у Антона було чисто і пахло чимось смачненьким. Дівчина постаралась на славу. Знаючи Юльку, можу собі уявити, що буде, коли вона почує, що Антона не влаштувала її робота... Вона таке шоу зі спецефектами влаштує, що сусіди позбігаються.

Виявилось, що Юля наварила борщу і наробила голубців. Все було дуже смачно.

- Як вам мій борщик, хлопці? - Поцікавилась Юля.

- Смакота, - чесно зізнався я.

- Нормально, - відповів Антон і попросив добавки.

- Це ви ще моїх голубчиків не куштували. Мене мама навчила їх готувати. Ніхто у нас в селі не вміє смачніших голубців робити, - промовила дівчина, накладаючи кожному з нас по тарілці голубців.

- Це неймовірно, - сказав я.

- А я про що? Захочете ще, не соромтесь. Я цілу каструляку голубців приготувала, - радісно сказала Юля.

У мене задзвонив телефон. Це була Віка. Вибачившись, я встав з-за столу і вийшов в іншу кімнату, щоб спокійно з нею поговорити. Яновська сказала, що Оля вже поїхала в гуртожиток і я можу повертатись додому.

Коли я повернувся, Антон з Юлею вже обговорювали умови роботи. А казав, що сьогодні ж з нею попрощається... Смачна, домашня їжа творить справжні дива.