34 Денис

Своєю дурною поведінкою Алла мене добряче вибісила. Через цю істеричку я тепер матиму проблеми з Яновською. А воно мені треба?

Я розсердився і висказав Аллі все, що я думаю про неї і її вчинок. Мати справу із розлюченою Вікусею мені зовсім не хотілось, тому я вирішив не йти відразу додому, а зайти в кав'ярню і випити кави, щоб дати час своїй сусідці по квартирі заспокоїтись.

Зателефонував Антон і сказав, що через сорок хвилин заїде за мною, щоб відвезти у басейн.

Важко зітхнувши, я взяв свої пакети з покупками і пішов додому. Дорогою я вирішив, що і собі треба одержати права і їздити на авто.

Я вже морально підготувався до зустрічі із розлюченим бурундучком, але вдома мене зустрів лише мій вірний Аміго.

Поки я розувався і знімав куртку, малюк вже встиг залізти в один із пакетів у пошуках своїх смаколиків.

- Вікуся! - Покликав я.

В кав'ярні я купив для Віки її улюблені шоколадні кекси, щоб трохи її заспокоїти.

Яновська не відповіла. Я пройшовся квартирою і зрозумів, що моєї сусідки немає вдома. Цікаво.

Віка нічого не казала мені про свої плани. Можливо, що дівчині неочікувано знадобилось кудись поїхати.

Я нагодував Аміго і розібрав наші покупки. Кекси я залишив на столі і додав до них записку із вибаченнями.

Коли я вийшов на вулицю, біля під'їзду на мене вже чекав Антон. Ми поїхали в басеїн. Я відразу попередив товариша про те, що на зворотньому шляху нам потрібно заїхати на Нову пошту за посилкою.

Ми з Антоном добре поплавали. У мене навіть настрій піднявся і потягло на пригоди.

- Дене, давай заберемо твою посилку і поїдемо на дачу до Сашка. Він щойно мені телефонував. Його батьки поїхали відпочивати за кордон і він вирішив влаштувати вечірку. Нас з тобою вже запрошено.

- Чудово! Тільки спершу заберемо і відвеземо до мене ту посилку, бо Вікуся точно мене приб'є. Сьогодні вона на мене і так сердита.

Антон був єдиним з моїх друзів, хто знав про те, що я живу разом із Вікусею.

- Знаєш, Денисе, я тобі навіть трохи заздрю...

- Чому тут заздрити?

- Приходиш додому, а там домашня їжа і все прибрано. Не те, що у мене... З порога можна вбитися.

- Знайшов мені проблему... Найми прибиральників. Чув колись про клінінгові компанії?

- Так і зроблю, бо самого цей безлад вже дістав.

В кишені ожив мій телефон. Побачивши, що телефонує Яновська, я дуже здивувався, бо Вікуся зазвичай чомусь цього не робить. У випадку необхідності, вона пише мені повідомлення.

- Так, - обережно відповів я.

- Денисе, я травмувала ногу...- Крізь сльози, промовила дівчина.

- Де ти зараз? - Схвильовано запитав я

- В гуртожитку у дівчат.

- Я зараз буду і відвезутебе в лікарню. Потерпи трішечки, мала.

На щастя, ми з Антоном швидко дістались до гуртожитку. Побачивши Вікусю, заплаканою і нещасною, я дуже розхвилювався.

Я обережно взяв її на руки і поніс до авто. Дівчина виявилась зовсім легенькою. Вона тихенько схлипувала, поклавши голову мені на плече.

- Все буде добре, Вікусь, - намагався я її заспокоїти.

В лікарні виявилось, що у Яновської невеличка тріщина в нозі. Їй наклали на місяць гіпс, приписали знеболювальні і відпустили нас додому.

Після того, що сталось, я сказав Антону, що вечірка для мене відміняється, бо не хотів залишати Віку саму.