32 Денис

За той час, що ми із Яновською живемо під одним дахом, я вже звик до наших з нею традиційних суботніх походів у супермаркет за покупками.

 Сьогодні Віка, на диво, швидко скупилась. Навіть для Аміго ми набрали цілу купу смаколиків..

Доргою додому, я купив нам по великому ріжку фісташкового морозива.

- Денисе, давай зайдемо у той парк і трішки там посидимо. Така гарна погода... - Запропонувала Зубрилка.

- Ходімо, - погодився я, бо нічого не мав проти того, а дарма.

В парку ми швидко знайшли вільну лавку, посідали на неї і прилаштували всі наші покупки.

- Які у тебе сьогодні плани, Денисе?- Поцікавилась Вікуся, смакуючи морозиво.

- Після обіду я збираюсь з Антоном у басейн, а там видно буде...

- Зможеш  забрати  посилку у відділенні Нової пошти? Мої батьки вчора нам продукти  відправили. Мама написала, що посилка трохи заважка...

- Без проблем. У Антона є авто. Будемо їхати з басейну і заберемо. Не забудь зробити на мене доручення, чи як там воно називається.

- Чудово. А я вже вдома її розберу.

Погода була гарною, день сонячним і теплим, морозиво смачним, ми з Яновською ще жодного разу не встигли посваритись. Ідилія...

Неочікувано Вікуся почала кричати. Від несподіванки, я аж підскочив на місці. Поглянувши на Віку, я побачив, що вона мокра. Якась світло - жовта рідина стікала у неї з голови і крапала на груди.

- То ось на кого ти мене проміняв, Денисе! - Розлючено заверещала Аллочка.

Виявилось, що вона вилила на голову Вікусі цілу півторалітрову пляшку якогось газованого напою.

- Алла, ти геть здуріла?! Що ти наробила?! Ми з Яновською не зустрічаємось. - Обурився я, допомагаючи Вікусі, хоч якось, витерти обличчя і волосся серветками.

- Так я і повірила! Думаєш, що я не бачила того, як ти на неї дивишся?! - Не заспокоювалась Алла.

Не знаю, що там Алла таке видивилась і чому так розсердилась, але після такої витівки, я більше не хочу мати з нею нічого спільного. Від навіжених дуреп краще триматись якомога далі.

Вікуся раптово підскочила на ноги і діставши з нашого пакета велику коробку виноградного соку, вилила його прямо в обличчя Аллі.

Зубрилка виглядала такою розлюченою, як десяток сердитих бурундучків. Вона зараз не просто метала поглядом блискавки, а готова була спопелити Аллу на місці і розвіяти попіл по вітру.

- Ти...Ти... - Ошелешено промовила Алла, витираючи очі від соку.

- Я - розумна і вродлива, а ти - неврівноважена істеричка. Тільки спробуй ще до мене наблизитись і дуже про це пошкодуєш. А з тобою, Садовський, ми поговоримо пізніше, - сердито заявила Вікуся.

Гордо задерши голову, вона попрямувала додому, залишивши мене з купою наших пакетів і розлюченою Аллочкою.

А день так добре починався...