29 Віка

Я прокинулась від того, що хтось добряче стукнув мене по нозі. Відкривши очі, я зрозуміла, що сплю у вітальні на дивані, вкрита пледом.

 Не встигла я розібратись у тому, що сталось, як мене знову хтось гепнув. Виявилось, що з іншої сторони дивана спить Оля.

Міцний сон зовсім не заважав дівчині пацатися ногами і зіштовхувати мене на підлогу.

У моїй голові поступово почало прояснятись і я згадала нашу піжамну вечірку. Мене відразу зацікавило те, куди поділась Юля.

Я не стала голосно її кликати, щоб не розбудити Олю, тому пішла оглядати квартиру.

Знаючи про Юлькину любов до їжі, я, спершу, пішла перевірити кухню.

Як це не дивно, але на кухні подруги не було. Я продовжила свої пошуки і дуже швидко знайшла Юльку.

Від побаченого, я так і заклякла на місці. Юлька спала на моєму ліжку, обіймаючи Денисового друга, Антона.

Складалося враження, що подруга його силою тримала, щоб той бідолаха не втік.

- Прокинулась, спляча красуне? Ходімо каву пити. Тобі не завадить, - промовив Садовський, уважно мене роздивляючись.

Я важко зітхнула і мовчки попленталась  слідом за ним на кухню.

Боюсь навіть уявити те, який у мене зараз вигляд. Я хотіла зробити нам каву, але Денис сказав, що впорається сам і запросив мене сісти за стіл.

- Вибач, Денисе. Ми з дівчатами завдали тобі вчора багато зайвих клопотів. Нам дуже пощастило, що ти повернувся додому раніше і допоміг нам. Чесно кажучи, я вже хотіла викликати швидку, але дівчата мене зупинили.

- В тому, що сталось немає твоєї провини. В житті різне трапляється... - Промовив Садовський.

- Дякую, що поставився до нас з розумінням і допоміг.

- Одними подяками ти не відбудешся, Яновська. Особливо після того, як я побачив весь "внутрішній світ" Олі... Будеш мені винна. Як ти зараз почуваєшся?

- Мені вже значно краще.

- Я не знав, що хтось ще дивиться індійські фільми. Не думав, що у тебе такі дивні смаки.

- Та то Юлька обирала, а ми з Олею не стали з нею сперечатись, бо ти ж сам знаєш, яка вона...

- Думаю, що про те, яка вона, я знаю навіть більше вас, - сказав Денис, ставлячи переді мною чашку з кавою.

Виявилось, що коли ми з Олею заснули, Юлька влаштувала справжнє шоу, вимагаючи до себе уваги хлопців. Втихомирити цього шаленого єдинорога вдалося лише тоді, коли Антон погодився, що побуде з Юлькою, поки вона не засне.

Бідолашний хлопець... Треба буде подякувати Антону за те, що він привіз нам ліки, коли хлопець прокинеться.

На диво, мій сусід по квартирі  зовсім на мене не сердився, а лише трохи насміхався.

Я була вдячна Денису за те, що він поставився до цієї ситуації із розумінням. Можливо, що він не такий вже й поганий.