20 Денис

Повернувшись з нічного клубу, я почувався стомленим і геть знесиленим. Я ледь добрів до своєї кімнати і, як був, в одязі впав на ліжко.

Прокинувся я від того, що кошеня м'явчало у мене під вухом і тикало мені в обличчя своїм холодним носом.

Зараз мені точно було не до малюка, тому намагаючись його спекатись, я повернувся на інший бік. Але мій улюбленець виявився ще тим упертюхом.

 Дуже швидко я зрозумів, що Аміго і мертвого підійме, не говорячи вже про мене.

 Я вирішив, що краще якось встати з ліжка, доплентатись до кухні і дати малюку  нічний перекус, ніж далі страждати від його надмірної уваги.

 Тихенько лаючись, щоб не розбудити заучку, я посунувся на кухню. Аміго пішов зі мною, плутаючись під ногами. Хоч би не впасти через нього.

На кухні я помітив щось велике, жовте і рогате... Я старанно протер очі, але дивна потвора нікуди не зникла, а продовжувала щось бубніти собі під ніс чи що там у неї було замість носа.

- О, ти вже вдома.  Хочеш водички? - Поцікавилась жовта штука у мене голосом Віки.

Коли потвора повернулась до мене обличчям, я видихнув з полегшенням. Виявилось, що то не жахливий плід моєї бурхливої уяви, а всього лише Яновська, що, якогось біса, вирішила перевдягтись у жовтенького пакемона Пікачу.

- Що за маскарад ти влаштувала? Я мало не вмер від побаченого...

- Ніякий це не маскарад, - образилась заучка.

- А що тоді?

- Це одна із мох улюблених піжам.

- Я знаю, що таке піжама і ось це точно на неї не схоже.

- Є піжами кігурумі, Садовський. У мене таких кілька. Дуже класні...

- Не думав, що у тебе такі дивні смаки.

- Сам ти дивний. Хто ж не любить Пікачу? 

- Коли я був малим, то теж його любив, але зараз у мене інші уподобання.

- Ага. я навіть знаю, які... Я робила собі бутерброди, щоб було веселіше вчитись. Хочеш поділюсь?

- Ні. Я прийшов дати Аміго його нічний перекус і випити води.

- Добре. Тоді я пішла. На мене ще чекає багато чого цікавого.

Годинник показував четверту годину, а ця навіжена досі щось зубрила. І це у свій вихідний день...

Боюсь навіть уявити, що далі буде.

Від пережитого щойно переляку, у мене весь сон пропав.

Нагодувавши рудого, нахабного малюка, я попив холодної води і поплівся до себе в кімнату.