18 Денис

Виявилось, що речей у Яновської було не так вже й багато, тому ми швидко впорались з її переїздом.

Мама, зрадівши тому, що за її легковажним сином тепер буде кому наглянути, наступного ранку поїхала додому.

- Сніданок готовий, - повідомила Яновська, заглянувши до мене у кімнату.

- Чудово. Я вже йду.

Виявилося, що із заучкою не так вже й погано жити. Ми з нею домовились про те, що я буду оплачувати комунікації та інші витрати, а вона - готувати та прибирати у квартирі.

Тепер я звільнявся від усіх домашніх клопотів і це не могло не радувати.

- Які у тебе плани на сьогодні? - Поцікавилась зубрила, коли ми сіли за стіл їсти.

- Цей суботній день я планую провести дуже насичено, тому сьогодні я повернусь пізно вночі або вже завтра вранці.

- Зрозуміло... Але перед тим, як ти почнеш втілювати в життя свої грандіозні плани, нам потрібно сходити у супермаркет і запастись продуктами на цілий тиждень.

- Добре. Поснідаємо і підемо. А ти чим збираєшся сьогодні займатись?

- Спершу займусь прибиранням і пранням. Потім приготую їсти і буду робити домашку.

- Хороший план, - промовив я, ледь стримуючись, щоб не розсміятись.

Заучка у своєму репертуарі. Замість того, щоб кудись піти з подругами, вона буде зубрити.

В супермаркеті на мене чекав сюрприз. Виявилось, що Віка встигла грунтовно підготуватись до нашого походу за покупками і написала довжелезний список всього того, що на її думку, нам має знадобитись.

- Спершу знайдемо крупи, а потім овочі, - скомандувала вона і пішла вперед, а я, прихопивши візок, поплівся слідом за нею.

Я наївно думав, що ми швиденько скупимось, бо у нас є список, але дуже помилявся.

Яновська дуже уважно перевіряла все, що збиралась взяти.

Найдовше ми затримались біля відділу з молочкою. Дивлячись на те, як прискіпливо Віка перевіряла строки придатності, щоб серед свіжих йогуртів знайти найсвіжіші, я важко зітхнув.

А були ще й акції, які відразу привертали увагу Яновської. Перспектива зекономити так її захопила, що вона вирішила докупити продукти, яких не було в її сьогоднішньому списку.

Макс вже тричі мені телефонував, щоб дізнатись, коли я приїду.

Всі мої нові друзі вже були у кегельбані і лише я досі тягав візок з покупками слідом за своєю новою сусідкою по квартирі.

- Вікусь, може допомогти тобі зі списком? Так ми швидше впораємось.

- Я впевнена, що ти зараз схопиш перше, що трапиться, а тут важливо правильно обрати. Ми - це те, що ми їмо. Тому наберись терпіння. Ми вже майже закінчили.

У мене складалося таке враження, що заучка спеціально тягла час, щоб зіпсувати мені відпочинок з друзями і витріпати нерви. 

Дідько! Та я б вже давно скупився і зараз грав би у кеглі з Максимом, Антоном та Сашком.

- Все. Ходімо на касу, повідомила зубрилка, коли у мене вже мало пар з вух не пішов від роздратування.

- Розрахувавшись на касі, я взяв наші численні пакети і попрямував на вихід.

Щойно я зрадів, що все закінчилось і хвилин через п'ятнадцять я звільнюсь, як Яновська все зіпсувала.

- Ой! Денисе! Ми ж для Аміго нічого не купили... Почекай мене на вулиці хвилинку. Я зараз швиденько.  Тільки не залиш мене  саму, бо я тут вперше і можу заблукати.

Хвилина перетворилась на двадцять, а у мене вже почало сіпатись око, коли з'явилась радісна Яновська.

- Ти тільки поглянь на те, скільки я знайшла  різних смаколиків для Аміго! І все по акції! Оце пощастило.

- Ага... Пощастило...

Залишивши Віку розбирати всі ті покупки, я поспішив у кегельбан, де на мене вже давно чекали друзі.

Як ж я не заздрю і співчуваю її майбутньому чоловіку, якщо він, звісно, у неї колись буде.