14 Віка

Сказати, що я здивувалась, побачивши маму Садовського в коридорі академії, це не сказати нічого.

Я була у справжньому шоці.

- Вікуся, дівчинко моя! Яка ж ти красуня стала! Дуже рада тебе бачити! Сьогодні після пар приходь до нас на обід. Жодних відмов не прийму, - промовила Галина Павлівна, міцно мене обіймаючи.

Наші з Денисом мами товаришували, тому я часто бачила її у нас вдома. Завжди захоплювалась цією жінкою.

Коли я читала якесь фентезі про драконів, то в ролі дракониці завжди уявляла саме її. Галина Павлівна Садовська була вродливою, яскравою і дуже самовпевненою жінкою. Такій важко відмовити.

Колись моя мама розповідала, що вони разом навчались в академії і з тих пір потоваришували. Їм обом сподобався один хлопець. Звісно, що моя мама не витримала такої конкуренції і відступила. Галина ж вийшла за нього заміж. Цим хлопцем був батько Дениса.

- Мам, у мене сьогодні відбір у баскедбольну команду...- Промовив Денис.

- І що? Вікуся почекає на тебе  і повболіває. Підтримка - це дуже важливо. Швидко пройдеш свій відбір і приведеш дівчинку до нас. Якщо хочеш, я теж можу прийти і повболівати за тебе, Денисику.

- Ні, мам.  Цілком вистачить того, що Віка буде вболівати за мене...- Важко зітхнувши, промовив Садовський. 

- Чудово! Тоді чекаю вас обох на обід. Будемо святкувати твоє зарахування у баскетбольну команду академії. Побіжу куплю все необхідне... Будьте гарними дітками, - промовила ця невгамовна та енергійна жінка і розцілувавши нас з Денисом, пішла геть.

Чи могла я щось заперечити? Могла... Теоретично... Але у мене не вистачило духу.

Он навіть самовпевнений і нахабний мажорик мовчав, піджавши хвіст. Що вже про мене казати... 

Не жінка, а справжня дракониця. 

- Після пар підеш зі мною у спортзал на відбір, Яновська. Думаю, що я швидко впораюсь, - заявив Садовський.

Який самовпевнений. Схоже, що ця риса характеру дісталась йому від мами.

- А якщо не піду? - Поцікавилась я.

- Можеш чекати мене під спортзалом чи в кафе, але від маминого запрошення тобі не відкараскатись. Якщо не хочеш, щоб вона і завтра заявилась в академію по твою душу, то краще пообідай сьогодні з нами. Моя мама чудово готує...

Я важко зітхнула і поплелась слідом за Денисом на наступну пару.

Макар розповідав, що теж сьогодні братиме участь у цьому відборі. Піду і підтримаю його.

Влаштую хлопцеві сюрприз. Сподіваюсь, що він зрадіє.

Пари пролетіли, на диво, швидко. Думаю, що це через те, що я не особливо горіла бажанням йти у гості до Садовського і його матусі і дуже хотіла віддтягти цей момент.

Щойно закінчилась остання пара, Денис Садовський повів мене у спортзал.

- Почекай тут, а я збігаю перевдягнусь у спортивну форму, - промовив мажорик, всунувши мені в руки шоколадку.

Денис поспішив до роздягальні, а я почала роззиратись довкола у пошуках Макара.

- І після цього ти будеш стверджувати, що ви із тим козлярою безсоромним не зустрічаєтесь? - Поцікавилась Юлька, що неочікувано опинилась поруч.

- Це довга історія. Я потім тобі все поясню. Хочеш шоколадку? - Спробувала я відкараскатись від допитливої одногрупниці, задобривши її солодощами.

- Не відмовлюсь... Але вечером я з тебе всю душу витрясу, - пообіцяла мені Юлька, розгортаючи шоколадку.

Побачивши Макара, я помахала йому рукою.

Хлопець зрадів, помітивши мене і поспішив підійти ближче.

- Радий, що ти тут. Прийшла підтримати мене, Віко? - Промовив, посміхаючись Макар.

- Віка прийшла сюди разом зі мною і вболівати вона буде за мене, - Заявив нахабний мажор, підійшовши до нас.

- Я буду вболівати за вас обох, - пообіцяла я, щоб не створювати конфліктів і не привертати до нас зайву увагу.

Звісно, що я була не проти, щоб Садовському дісталось, але знаючи про те, що він каратист, я почала хвилюватись за Макара. Йому я точно не бажала нічого поганого.

- Не будеш, - заявив Макар.

Оце так новина... А Макар, виявляється, не з боязких...

Від напруги, що утворилась між хлопцями, Юлька навіть про шоколадку забулась. Так і стояла з відкритим ротом, спостерігаючи за усім, що відбувалось.