13 Денис

Повернувшись з прогулянки у парку, ми з Аміго смачно поїли і пішли займатись кожен своїми справами. 

Я взявся робити домашні завдання, а мій рудий друг - спати. Добре йому... Тільки і знає, що гратись, розважатись. та спати.

А у мене з розвагами останнім часом геть кепсько... Он навіть у зубрили з Макаром щось там складається...

Важко зітхнувши, я взявся за завдання з вищої математики. Там все виявилось значно простіше, ніж я думав.

Я вже збирався переключитись на наступний предмет, коли почувся дзвінок у двері.

Дивно. Хто б це міг бути? Своєї адреси я ще нікому не давав.

Відчинивши двері, я так і закляк на місці, побачивши свою маму. Оце зараз почнеться...

- Синочку! Денисику! Як же я за тобою скучила! - Радісно промовила мама, міцно мене обіймаючи.

- Привіт, мам! Чому ти не попередила про свій приїзд? Я б підготувався...

- Тому і не попередила. Хто ж попереджає про перевірку? Те, що ти в цей час вдома - це вже добре. Давай, показуй мамі, як ти тут облаштувався...

Почувши шум, в коридор прибіг Аміго. Він вже звик до того, що коли я приходжу, то завжди приношу йому смаколики. 

От і зараз він з цікавістю розглядав нас з мамою в очікуванні  гостинчиків.

- А хто це у нас тут такий крихітний? - Поцікавилась мама, здивовано роздивляючись мого домашнього улюбленця.

- Це Аміго. Я якось підібрав його на вулиці, коли повертався додому.

- Аміго? Яке миле ім'я! Ходи до мене, малюк, - промовила мама, беручи кошеня на руки.

Я так і знав, що мій Аміго - це справжня секретна зброя проти всих представниць прекрасної статі. 

Навіть Яновська сьгодні відразу подобрішала, щойно побачила мого кошака.

Я заніс мамині речі у вільну кімнату і взявся готувати нам чай.

З Аміго на руках, мама робила обхід квартири, уважно все оглядаючи. Пощастило, що вчора я поприбирав.

- Все не так вже й погано, - винесла вона свій вердикт, заходячи на кухню.

- Я ж казав, що у мене все добре, мам

- Одне діло - чути, а зовсім інше - побачити на власні очі.

- Тепер ти за мене спокійна?

- Спокійна я буду, коли завтра піду в академію  і поспілкуюсь з твоїми викладачами. 

Цього маминого візиту до мого ВИШу я не боявся, бо ще не встиг нічого накоїти.

Після того, як ми попили чаю і поспілкувались, мама відправила мене робити домашку, а сама взялась готувати вечерю.

У мене з'явилось таке відчуття наче я нікуди з дому і не їхав.

Після смачної вечері, мама влаштувала мені справжній допит з пристрастями. 

Вона дуже боялась, щоб я не потрапив у погану компанію і не зіпсував собі життя.

Я, як міг, запевнив маму у тому, що до поганих компаній  не наближався і не збирався цього робити.

Пощастило, що Аміго вирішив погратись з моєю мамою і вона відволіклась на нього. Мій маленький рятівник... Подумки я пообіцяв купити йому додаткових смаколиків.

Наступного дня мама пішла в академію разом зі мною. Колись моя мама теж тут навчалась, тому чудово знала, як все влаштовано і що де знаходиться.

Щойно я вийшов в коридор після першої пари, як відразу помітив свою маму разом із Яновською.

- Вікуся, дівчинко моя! Яка ж ти красуня стала! Дуже рада тебе бачити! Сьогодні після пар приходь до нас на обід. Жодних відмов я не прийму, - Радісно промовила моя мамця.

Уявляю, як зараз "зраділа" Яновська її запрошенню.

Схоже, що сьогоднішній день обіцяє бути цікавим...