9 Віка

Через цього капосного мажора мене прогнали з лекції. Дожилася... Який сором! А все через Дениса Садовського! Очі б мої його не бачили. 

Схоже, що цей паскудник зовсім совість втратив, бо після того, як нас через нього прогнали з пари, вирішив запропонувати мені попити кави. Що за нахаба?

Руки так і чесались добряче стукнути його чимось важким по дурній головешці. 

Денис Садовський продовжив мене дратувати і я не стрималась та стукнула цього капосника сумкою, бо нічого важчого у мене собою не було.

Я збирилась повторити свою спробу і таки дістати до безсовісної голови нахабного мажорика, але моїй добрій справі завадили.

- Що ви тут влаштували? - Почувся чийсь суворий голос.

Я повернула голову і так і заклякла на місці, бо на нас невдоволено дивився декан нашого факультету.

Трясця! З цим Садовським тільки зв'яжись... Спершу з лекції прогнали, а тепер ще це. Оце так халепа...

- Вибачте нас. Просто моя дівчина дуже ревнива. Їй здалося, що я задивлявся на наших одногрупниць і вона розсердилась. Ще на лекції почала сваритись... Саме тому нас і вигнали з першої пари. Бачте, яка ревнива. Досі ніяк не може заспокоїтись. Навіть битися почала... - Безсовісно брехав Садовський.

Від почутого у мене навіть мову відібрало і в очах потемніло. І як у нього ще язик не відвалився від такої безсоромної брехні? 

Мало того, що викладач з основ менеджменту тепер думає, що я - легковажна дурепа,  так тепер ще й  наш декан думатиме, що я - ревнива істеричка. Чудовий початок студентського життя.

Від сорому хотілось провалитись під землю і чим глибше, тим краще.

А падлючому Садовському хоч би що... Стоїть, нахабно посміхується і ще й підморгує мені.

У мене аж око засіпалось і знову руки зачесались, щоб провчити цього козляру.

- Ех, молодість, молодість... Колись і я був таким, як ви... Свої стосунки, молоді люди, будете з'ясовувати після занять, на парах треба вчитись. Ходімо, я відведу вас на лекцію і більше не потрапляйте у неприємності.

Почувши, що нас повернуть на лекцію, Садовський важко зітхнув і неохоче поплівся слідом за деканом.

Сумніваюсь, що викладач дуже зрадів, коли побачив нас разом із деканом факультету, але дозволив повернутись на пару.

Я сіла назад  на своє місце, а Садовський пішов кудись на задні ряди.

Тільки день розпочався, а вже стільки всього трапилось... Я важко зітхнула, згадавши про те, як мріяла про спокійне, щасливе та безтурботне студентське життя.

Поряд із Садовським спокій я побачу хіба що уві сні, але це неточно. 

Не встигла я вийти з аудиторії після закінчення першої пари, як на мене відразу накинулись Оля і Юля.

- Що у тебе із Садовським? - Запитала Оля.

- Ви зустрічаєтесь? - Поцікавилась Юля.

- З чого ви взяли таку дурницю? - Роздратовано запитала я своїх сусідок по кімнаті.

-  Як з чого? Денис Садовський сам про це сказав декану, коли він побачив вас у коридорі. Ми теж там були. Запізнились на пару і думали про те, чи варто заходити в аудиторію, чи краще прогуляти, - промовила Юлька.

- Все на власні очі бачили і на власні вуха чули, - підтримала її Олька.

Трясця! Тільки цього мені не вистачало. Вони ж мені тепер життя не дадуть своїми допитами...