8 Денис

Зубрилка так кумедно сердилась та невдоволено підтискала губи, що я мало не розсміявся.

Я не зміг втриматись, щоб хоч якось не зачепити її. Взяв і попросив у Віки запасну ручку, хоча у мене і була власна.

Яновська роздратовано поцікавилась, куди я примудрився подіти свою і я не вагаючись, звернув все на рудого  бешкетника. Малюк все одно мене не здасть.

Викладач помітив, що ми розмовляли і зробив зауваження. Після того, як він сказав, щоб ми свої симпатії проявляли після занять, заучка розчервонілась, як маківка.

Кинувши на мене кілька спопеляючих поглядів, Віка все ж поділилась зі мною ручкою.

Не помічав раніше, що ця заучка така кумедна. Мені відразу захотілось  якось подражнити Віку, щоб побачити її реакцію.

Я підсунувся ближче до Яновської. Дівчина невдоволено на мене поглянула і спробувала відсісти трохи далі, але їй це не вдалося, тому що вона і так сиділа на самому краєчку.

- Посунся, - прошепотіла вона, сердито блискаючи на мене своїми зеленими очима.

За всі  ті роки, що ми разом з Яновською провчились  в одному класі, я не помічав того, які у неї яскраві, зелені очиська.

Думаю, що це тому, що зараз я вперше знаходився до неї так близько.

- А я не хочу, - нахабно заявив я, спостерігаючи за тим, як мишка перетворюється на розлюченого борундучка.

Щоб не розсміятись, я навіть губу закусив. Не щодня можна побачити зубрилку, що вміє метати поглядом блискавки.

- Садовський...- загрозливо прошипіла вона наче справжня зміючка.

- Я вже майже вісімнадцять років Садовський і що?

- Ти... Ти... Я тебе ненавиджу...

Я не встиг нічого відповісти, бо в цей момент втрутився розлючений викладач і прогнав нас з Яновською з лекції.

- І щоб на моїх парах ви удвох більше не сідали, - кинув нам на прощання суворий лектор.

- Як же я тебе ненавиджу, Садовський! - Розлючено гаркнула Віка, щойно ми вийшли у коридор.

- Я вже це чув... Може сходимо поп'ємо кави. До наступної пари ще купа часу.

- Сам пий свою каву! Одні проблеми через тебе... Тепер цей викладач подумає, що я - якась легковажна дурепа. За що мені все це? Не смій більше наближатись до мене, Садовський, - лютувала Яновська.

Я ледь стримувався, щоб не розсміятись, бо вона дуже кумедно виглядала.

- Не хвилюйся, Яновська... Думаю, що дуже швидко ти зможеш його переконати у тому, що ти - справжня зануда і зубрила, - спробував я заспокоїти Віку.

- Ти сам напросився, Садовський! Я приб'ю тебе власними руками, - промовила зубрилка і стукнула мене своєю сумкою по плечі. 

Підозрюю, що цілилась вона мені в голову, але не змогла дістати, бо виросла замала. 

- Що ви тут влаштували? - Дуже серйозно поцікавився декан нашого факультету.