6 Денис

На пари я йшов зовсім стомлений і сонний. Таке враження ніби я вночі не кошеня вчив на горщик ходити, а добряче повеселився з друзями у нічному клубі.

Малюк довгий час думав, що його лоток - це ігровий майданчик. Копав там ямки і бавився з наповнювачем. 

Коли близько другої години ночі мій кошак вперше використав свій лоток за призначенням, я почувався таким щасливим, що мало не стрибав від радості, але на цьому мої нічні пригоди не закінчилися.

Щойно я ліг спати, як малюк почав ганяти по всій квартирі, дряпати меблі і розкидати мої речі.

Кілька раз я намагався заспокоїти цього рудого бешкетника, але він вперто не слухався. 

Коли мій терпець увірвався, я спіймав свого нічного хижака і забрав до себе у ліжко. Я поклав його собі під  бік і накрив ковдрою. Малюк спершу трохи попрутчався, але згодом замурчав і міцно заснув.

Не встиг я заснути, як капосний будильник почав волати на всю квартиру, сповіщаючи про початок нового навчального дня.

Лаючись і бідкаючись, я почав збиратись на заняття. Перш, ніж сісти пити свою ранкову каву з бутербродами, я нагодував кошеня.

Перед тим, як вийти з квартири, я, вже навчений гірким досвідом, позачиняв двері у всі кімнати, щоб малюк нічого там не начворив і нікуди не заліз.

- Будь чемним хлопчиком і я принесу тобі смаколиків і куплю нові іграшки. Коли повернусь, то будемо придумувати тобі ім'я, - промовив я, виходячи з квартири.

Першою парою у нас була лекція по основам менеджменту. Коли я зайшов у аудиторію, там вже було багато студентів не лише з нашої групи, а й з інших.

Я роззирнувся довкола, вирішуючи, куди це припаркувати свою п'яту точку.

Таміла сиділа разом із якимись дівчатами і кидала на мене вбивчі погляди. Зв'язуватися з нею і пояснювати щось про свою пришелепкувату колишню, у мене зараз не було ні сил, ні бажання.

Довкола надто багато нічогеньких дівчат, щоб зайвий раз заморочуватись через якусь одну навіть таку вродливу, як Таміла.

На одній із перших парт я помітив кучеряву, пшеничну голівку і попрямував туди. Щось мені підказувало, що з цією дівчиною я хочу познайомитись.

- Привіт! Я можу тут сісти? - Промовив я, підійшовши ближче.

- Садовський, згинь з моїх очей. Довкола ще повно вільних місць. Думаю, що ти зможеш чудово влаштуватись, - невдоволено промовила Віка Яновська.

Що?! Оце так переміни! І коли тільки встигла? Ще вчора я бачив її з тим жахливим, сіреньким хвостиком...

Я стояв і шоковано витріщався на свою колишню однокласницю.

Не скажу, що за одну ніч вона перетворилась з бридкого каченяти на прекрасного лебедя, але виглядати стала досить мило.

Продзвенів дзвінок і в аудиторію увійшов викладач. Я не хотів привертати до себе його увагу зайвий раз і сів біля заучки, незважаючи на її невдоволення.

Дрібна зубрилка важко зітхнула, відвернула голову і відсунулась від мене подалі наче я прокажений якийсь.