5 Віка

Дуже швидко виявилось, що жити в гуртожитку - це не так вже й легко. Будь-яка навіть сама проста справа перетворювалася тут на справжнісінький квест.

Зі мною в кімнаті жили ще двоє моїх одногрупниць, Оля Грінченко і Юля Войтко.

Оля постійно сиділа на дієті і виглядала так наче її здує звичайний  порив  вітру, а Юля любила смачно і багато поїсти та була схожа на пишну булочку.

Не проходило і години, щоб ці двоє між собою не посварились.

- Що ти знову там жуєш? Такими темпами ти скоро будеш боком у двері проходити, - пробурчала Оля, коли побачила, як Юлька понесла чергову тарілку із сирниками і поставила на свою тумбочку.

- А ти мені у рота не заглядай, доходяга. Не всім подобається костями торохтіти, як тобі.

- Та на тебе жоден хлопець двічі не погляне...

- Погляне. Ще й як погляне, бо у мене хоча б є те, на що дивитися, на відміну від тебе. Ти ж така плоска, що можна з дверима сплутати, - не залишилась у боргу Юля.

Почувши чергові розбірки своїх сусідок по кімнаті, я важко зітхнула, бо дуже туманно уявляла, як мені з ними прожити разом хоча б цей навчальний рік.

Оля демонстративно підійшла до великого дзеркала, що висіло у нас на стіні і зміряла свою осину  талію сантиметровою стрічкою.

- П'ятдесят вісім і п'ять. Бачила! А у тебе що? 

- У мене все ідеально, Олю. Крім того, я виглядаю здоровою і свіжою, а не так, як ти...

- І як це я виглядаю?

- Немічним задохликом. Та глиста непритомна і то краще за тебе виглядає...

Далі я слухати не стала і вирішила сходити у магазин. Може, коли я повернусь, вони вже заспокояться.

Скупилась я дуже швидко, але повертатись у гуртожиток до своїх сварливих сусідок мені зовсім не хотілось.

Я йшла вулицею і роздивлялась яскраві вітрини магазинів, що були тут на кожному кроці.

Проходячи повз перукарню, я побачила оголошення про те, що тут сьогодні безкоштовно можуть кардинально змінити набридлий образ і перетворити на яскраву особистість.

Я поглянула на своє відображення у вітрині, пригадала того гада, Садовського і важко зітхнула.

Кардинальні зміни - це саме те, що мені зараз потрібно. Гріх відмовитись від такої заманливої і безкоштовної пропозиції.

Я рішуче відчинила двері і увійшла в перукарню.

- Добрий день. Я щойно побачила ваше оголошення... Ця пропозиція ще діє?- Поцікавилсь я у двох, симпатичних та приємних на вигляд, дівчат.

- Добрий день! Так, пропозиція ще діє. проходьте, будь ласка, сідайте. Зараз ми трішки почаклуємо і ви себе не впізнаєте, - радісно промовила одна з них.

Виявилось, що перукар вирішила навчити свою новеньку працівницю новим технікам і їм для цього потрібна була модель.

Я і раніше бачила подібні оголошення, де потрібні були моделі для зачісок, стрижок чи манікюру і тому неособливо здивувалась.

Дівчата запевнили мене у тому, що кардинально змінять мій образ і зроблять його значно яскравішим.

Щоб не псувати сюрпризу, вони навіть розвернули мене спиною до дзеркала.

Я заспокоїлась, розслабилась, заплющила очі і віддала свою голову у вмілі руки перукарів.

- Все готово! Тепер можете дивитись, - через деякий час заявила мені одна із дівчат.

Я розплющила очі, а потім. для гарантії, ще й протерла їх кулачками.

Із дзеркала на мене дивилась якась незнайомка. Зміни і справді були кардинальними, бо навіть я сама себе не відразу  впізнала.