4 Денис

Щойно я вступив до академії, батьки придбали мені квартиру неподалік від мого навчального закладу.

Після випадку, що стався  з Тамілою в кафе, я вирішив відразу піти додому, бо мій настрій геть зіпсувався.

 Дорогою я зайшов до супермаркету, щоб запастися продуктами харчування та іншими дрібницями, що можуть знадобитися у господарстві.

Коли я їхав з дому, мама дуже хвилювалась про те, як я буду сам з усім справлятись. Треба буде скинути їй відео того, що я купив і написати, що я чудово облаштувався і можу сам про себе подбати, бо ще, чого доброго, приїде з перевіркою. Моя надто турботлива мама цілком на таке здатна.

Вже майже біля  дому я побачив крихітне руденьке кошеня. Воно сиділо посеред дороги і дуже голосно м'явчало.

Мені стало шкода цього малого бідолаху і я дав йому трохи ковбаси. Кошеня понюхало їжу і подивилось на мене такими жалісливими оченятами, що я не зміг встояти.

Важко зітхнувши, я підхопив малого і поніс у свій новий дім. Я уявлення не мав про те, що робитиму з цим рудим щастям, але залишити його там самого я не зміг. 

Сидячи у мене на руках, кошеня тихенько замурчало. Це викликало у мене посмішку.

Ну, що може бути складного у тому, щоб виростити звичайне кошеня? 

Я бачив відео про те, як один шейх тримав вдома у якості домашнього улюбленця тигра і нічого... А тут така дрібнота... Якось вже впораюсь.

Зайшовши в квартиру, я відпустив кошеня на підлогу і важко зітхнув, бо зрозумів, що мені тепер треба йти на пошуки всього необхідного для нього.

- Поводься чемно і не бешкетуй, - попередив я малого перед тим, як піти.

Треба ще ж якесь ім'я йому вигадати, але над цим я подумаю, коли повернусь.

Мені пощастило знайти зоомагазин неподалік від дому. Щойно я сказав, що мені потрібно, як весела продавчиня наскладала два величезних пакети.

Ніколи б не подумав, що для того малого шпиндика потрібно стільки всього.

Розрахувавшись і подякувавши, я вийшов із магазину і поспішив додому.

Дуже сподіваюсь, що малюк ще ніде не встиг  зробити калюжу або ще гірше.

В коридорі, де я його залишив, кошеняти не було. Трясця! Чому я не здогадався позачиняти двері в інші кімнати? 

Тепер шукай малого бешкетника по всій квартирі. Я тричі оглянув всі три кімнати, кухню, ванну, туалет і балкон, але кошеняти я так і не знайшов.

Вилаявшись, я спробував його покликати, але це виявилося марним.

Уявлення не мав, куди міг подітись цей малий капосник. Не випарувався ж він?

Я вирішив, що кошеня саме прийде, коли зголодніє і взявся розбирати свої покупки, яких у мене сьогодні було багатенько.

Я вже встиг порозкладати свої харчі і розібратися з усіма котячими речами, а малюк так і не з'явився.

Де ж він міг подітися? Трохи подумавши, я вирішив, що спершу прийму душ і перевдягнусь, а тоді знову почну його шукати, якщо до того часу він не з'явиться сам.

Відчинивши шафу, щоб взяти свої домашні речі, я відразу знайшов дрібного капосника.

Він солодко спав на моїх чорних спортивних штанах. Взявши кошеня на руки, я помітив, що на спортивках тепер повно рудої котячої шерсті.

Тихенько вилаявшись, я уважно поглянув на кошака. Для мене залишилось цілковитою загадкою, як з такого малюка натрусилося так багато шерсті. 

Що там казала продавчиня в зоомагазині? Що спершу його потрібно  викупати і вичесати...

- Ну що, малий, підемо наводити красу? - поцікавився я у ще зовсім сонного рудого клубочка шерсті.

Хто б знав, як важко купати кошенят... Дрібний паскудник верещав і видирався так наче я з нього тут шкіру живцем здирав, а не мив і сушив феном.

Після двадцяти хвилин його голосних криків і моєї відбірної лайки, кошак був чистенький, розчісаний і навіть приємно пах.

Щойно я пустив малого на підлогу, як він заметушився і почав бігати по кімнаті. Погратись вирішив чи що?

Кошеня підбігло до моїх нових кросівок і залізло в один з них. Яке ж воно кумедне. Схоже, що знову вирішило заховатись.

- Друже, мої кросівки - це не іграшка, - промовив я, дістаючи малюка із мого взуття.

Дідько! Виявилось, що цей паскудник вирішив, що мої кросівки - це туалет і зробив там калюжу. ..

Трясця! Від думки про те, що мені зараз доведеться не лише прати взуття, а й вчити це руде нещастя ходити на горщик, у мене почало сіпатись око.

Оце так халепу я знайшов на свою голову.