2 Денис

В академії мені відразу сподобалось. Довкола було багато гарненьких дівчат із досить спокусливими формами і це не могло не радувати.

Знайшовши аудиторію, де у нас мала проходити перша пара, я почав знайомитись зі своїми одногрупниками.

Роздивляючись довкола, я помітив на першій парті дуже знайомий, нудний хвостик. Його власницю я впізнав відразу. Та це ж наша мишка - заучка!

Підійшовши до неї, я хотів привітатись, але дрібна зубрила скорчила таку невдоволену гримасу, побачивши мене, що бажання спілкуватись з нею у мене відразу відпало.

Схоже, що вона досі сердиться на мене через той випадок, що трапився колись у школі.

Якось я одержав від неї листа  із зізнанням в коханні.

 Звісно, що мене зовсім не зацікавила сіра мишка - зубрила з брекетами і незмінним, нудним хвостиком.

Саме про це я і сказав для Віки, щоб вона не вигадувала собі різних дурниць.

Я не збирався її ображати, а просто хотів повернути її з небес на землю, де реальне життя, а не та романтична дурня, що вона вичитала у своїх книгах чи видивилась у сопливих фільмах.

В реальності ніхто не закохається без пам'яті у худющу заучку з хвостиком і брекетами, коли довкола є багато яскравих і вродливих дівчат.

Після того дня Віка Яновська мене більше не турбувала.

Схоже, що вона не оцінила моїх добрих намірів повернути її в реальність зі світу  рожевих мрій і чарівних єдинорогів.

Я роззирнувся  довкола, шукаючи, куди мені краще сісти і відразу знайшов.

Неподалік сиділа чарівна білявка, що відразу привернула мою увагу.

- Можна з тобою сісти? - Поцікавився я, посміхаючись.

- Звісно.

Думки про сердиту мишку відразу вилетіли у мене з голови, щойно я познайомився зі своєю сусідкою по парті. Виявилося, що її звати Таміла.

Ця дівчина мені відразу сподобалась. Вона - весела, енергійна, вродлива і з видатними формами.

Що ще потрібно для повного щастя?

Після пар я запросив свою нову знайому у кафе.

Ми з Тамілою невимушено спілкувались, розповідаючи різні кумедні історії зі свого шкільного життя.

Таміла подобалась мені все більше і більше. Ми з нею, як раз, збирались обмінятися контактами, коли до нас підійшла офіціантка і повідомила, що наш рахунок вже оплачено.

- І хто ж його оплатив? - Здивовано поцікавився я.

- Дівчина. Вона назвалась Світланою. Сказала, що ви раніше з нею зустрічались і вона була вашою тридцятою за рахунком дівчиною. Вона сказала, що рада заплатити за вас і вашу тридцять першу подружку і побажала успіхів.

Я оторопів від почутого, але швидко прийшов до тями, бо замість номера телефона Таміли, одержав склянку її апельсинового соку в обличчя. Пощастило ще, що вона гарячий чай не замовила.

- Йолоп!- Сердито кинула мені Таміла і вискочила з кафе.

Довкола почулися смішки, але найбільше реготала капосна офіціантка, що повідомила про оплату мого рахунка.

Я почувався повним дурнем і невдахою. Та що це, в біса, коїться?!

Невже одна із моїх колишніх теж приїхала сюди навчатись?

Я пішов до туалету, щоб вмитись і хоч якось привести себе до ладу. 

Перед тим, як залишити кафе, я поцікавився у офіціантки про те, як саме виглядала та щедра Світлана, що заплатила за мене.

Дівчина спершу вдавала повну втрату пам'яті і лише після того, як я добре їй заплатив, почала щось пригадувати. 

Вона сказала, що та Світлана  була вродливою білявкою. 

Серед мої колишніх і справді була білявка Світлана. Ми швидко з нею розбіглись, бо у неї було забагато тарганів в голові і щось подібне було цілком в її стилі.

Тільки ображеної колишньої мені тут не вистачало.