Відновлення після руйнівної пастки

‎Ізольда глибоко вдихнула, відчуваючи втому і напруження в кожному м’язі. Їхній відчайдушний маневр обернувся катастрофою: союзники втратили контроль над ключовими точками замку, а тіні розпорошилися під натиском Грімма.

‎— Нам потрібно зібрати залишки тіней і союзників, — сказала вона Вальдріку, відчуваючи, як холод пробігає по спині. — Якщо ми цього не зробимо, вони зникнуть назавжди.

‎Вальдрік кивнув і почав організовувати оборону: залишки тіней підкорялися частково, але це давало шанс зберегти хоча б невелику координацію. Союзники трималися, але страх і сумніви вже проникли в їхні думки.

‎Грімм спостерігав за ними з центру замку, його присутність була немов тінь, що обвивала кожен рух. Його холодний погляд і розраховані дії створювали постійний психологічний тиск, змушуючи союзників сумніватися в кожному кроці.

‎— Кожен ваш рух передбачуваний, — промовив він тихо, — і я вже підготував наступний крок.

‎Ізольда і Вальдрік зрозуміли: їхні втрати були не лише фізичними, а й моральними. Кожен союзник, який впав, кожна розгублена тінь — це сигнал, що Грімм контролює ситуацію не тільки фізично, а й психологічно.

‎— Ми вижили… але тепер він веде нас туди, куди хоче, — сказала Ізольда, стискаючи кулаки. — Кожен наступний крок буде ще важчим.

‎Замок знову занурився у напружену тишу. Союзники знали: відтепер кожна дія може стати останньою, і Грімм готує їх до остаточного краху. Вони відновили частину контролю, але вже зрозуміли: боротьба за виживання тільки починається, а фінальні випробування будуть нещадними.

                                   Сторінка-75