6.1 Зустріч

— О Берегине! Яка честь! Приміряйте це, — пропонує мені гномиха, яка за зростом ледве сягає мого пупка, тому щоб бути вище, вона стоїть на дерев'яному п'єдесталі та починає активно чіпляти на мене браслети, діадеми, намиста, а я й не пручаюся. Яка ж краса!

— Ви самі робите ці прикраси? — цікавлюся я, за що тут же отримую щипок від Лесі. Щось ляпнула знову не те. Втім гномиха радо починає торохкотіти про свій асортимент.

— Звісно! Мій рід славиться вишуканим огранюванням та споконвічно ми здобували найбільші та найчистіші алмази у всіх нижчих світах. Тільки подивіться на ці смарагди! Вони з надр Драконячої гори! Ви таких більше ніде не знайдете!

Беру в руки каблучку з величезним каменем. Сумнівів у його справжності немає навіть у мене — людини далекої від дорогих прикрас. Ніколи не мала діамантів, могла тільки мріяти про них, але, мабуть, у кожній жінці влаштований спеціальний датчик, що реагує на цю неймовірну красу. Скільки б ви не були байдужі до усіх цих прикрас й дрібничок, якщо ви жінка, ви не зможете відвести погляд. Та і якщо чоловік — теж, що там казати! Ці коштовності — справжні витвори мистецтва!

— А скільки ж коштує ця каблучка, — вирішую поцікавитися я, хоч і знаю, що ні в моєму світі, ні в цьому, у мене не має грошей на таку красу.

— Два квинтиліони, але для вас, панно, зроблю знижку, адже енергія Берегині неймовірно концентрована, — гіпнозує мене поглядом гномиха навіть не моргаючи, а коли говорила про концентрованість моєї енергії, аж облизнулася. Це отверезило мене. Ще не вистачало викрити себе ненароком. Я ж навіть попередньо не поцікавилася у Лесани, яка грошова одиниця тут ходить, які правила торгівлі… Леся витріщилася на мене та міцно притиснула мою руку до своєї. Я поспішила відступити.

— Дивовижні прикраси у вас. Дякую, але ми прийшли не за тим. Може, іншим разом, — відказую їй та йду геть із болем на серці, ще декілька разів озираючись на блиск, який захопив мене своєю привабливістю. І що це зі мною коїться? Закушую губу від суму та не перестаю дивуватися сама собі. Навіть соромно стало.

— Лесю, а де ви берете ці квинтиліони?

— Це ваш енергетичний запас. Надлишки маги зберігають у власній аурі, а також у спеціальних сховищах та витрачають на все необхідне. Якщо витратите забагато енергії, то станете не здатні проводити магію, а це дуже небезпечно. Треба витрачати свій магічний ресурс дуже обачно!

— А як його поповнювати?

— Спеціальними ритуалами, медитаціями, чистками. Усі магічні істоти вміють це робити з дитинства. Багаті роди мають величезні накопичення, бідні ж живуть тим, що встигають накопичити. Енергією також можна обмінюватися. Чим могутніша істота, тим цінніша її енергія.

— А у Ядвіги десь у хаті раптом не завалялася пара квинтиліонів енергії?

— Кожен маг зберігає свої накопичення у великій таємниці. Чим могутніша істота, тим більше в неї енергії. А щоб мати можливість забезпечити окреме сховище у приватному мінівимірі, треба для цього теж мати не аби яку кількість енергії…

— Ох, як у вас тут цікаво… Сильні заправляють балом, виходить, — розмірковую вголос і не помічаю, як до мене зі спини підходить вже знайомий мені чоловік.

— О, ви прийшли! Вітаю вас, Берегине! — мовить він, заставши мене зненацька.

— Так, прийшла. З помічницею своєю. Це жихарка моя Лесана, — вказую рукою на ошелешену лисичку, очі якої від подиву забігали туди сюди, а все тіло затряслося. Я не очікувала такої бурхливої реакції.

— Як цікаво. Схоже, ви ліберальних поглядів, якщо представляєте просто жихарку в якості своєї помічниці, — дивується він, переводячи погляд з жихарки на мене і назад.

Схоже, я знову зробила щось недоречне. Точно, Лесана ж казала про всю цю дурну ієрархію. Хоча особисто я вважаю, що це повна дурня. І якщо Ядвіга погано ставиться або не поважає таку неймовірну помічницю, як Лесана, то вона теж дурна! От повернеться — я із нею поговорю!

— А ви хіба дотримуєтеся іншої думки? — не втримуюся, згадавши історію Лесі про нерівний шлюб Воліних батьків.

— Моя думка навряд чи вас зацікавить. А тим більше навряд чи вплине на закони буття, що існують протягом тисячоліть.

Хм, яка зручна позиція! Наче й відповів, а наче й ні. Щось не подобається мені цей Воля.

— Що ж, було приємно побачитися, але нам із Лесаною вже час. Нам ще покупки робити. Так, Лесано?

Лиска сором’язливо киває та відводить погляд, а я тягну її вперед. Тим більше мою увагу привернула одна цікава лавка…