Застава
Епілог. Березень 1771 року
Першу звістку з Печерська принесли після полудня: злягли двоє солдатів, потім ще один, у одного знайшли нарив.
Спочатку Микита почув це від канцеляриста, той — від госпітального служки, а той невідомо від кого. До вечора прийшов папір, і чутка стала справою.
— Звідки? — спитав Левицький.
Ніхто не знав.
За кілька днів стало відомо про речі.
Заражені оселі восени чистили не так чисто, як гадали. Щось винесли, щось закопали, щось украли; тепер, коли земля відтавала, зі схованок знову діставали старі кожухи, скрині, шматки сукна, білизну.
Микита сидів за столом, коли принесли наказ посилити застави.
Чорний кинув перед ним аркуш.
— Перепиши начисто.
Микита прочитав.
За вікном капало з даху, на площі стояли калюжі й пахло весною.
Микита взяв чистий аркуш, заточив перо й почав переписувати наказ.
На словах про заражені речі він зупинився. Згадав Лаврінову шкіру у вогні, Федька, матір, а потім ту дитину з двору за Кирилівським, про яку так і не знав нічого певного.
Микита дописав речення й поставив крапку.
За дверима двоє чоловіків сварилися через міські ваги й мішок борошна.
Він присипав написане піском, трохи зачекав, струсив пісок і покликав наступного.
#103 в Історичний роман
#540 в Детектив/Трилер
#201 в Трилер
Відредаговано: 12.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
