Розділ 6. Частина 3

У величезному ангарі, де рівними рядами стояли навчальні флайєри, уже зібралися студенти старших курсів. Як з'ясувалося, за кожним першокурсником закріплювали наставника для навчання пілотування — для старшокурсників це вважалося величезною честю.

Ми наблизилися до офіцера біля розподільчого терміналу. Звіряючись із мерехтливим екраном лог-пада, він відправляв курсантів до їхніх бортів. Марта приставили до ефектної нірити в облеглому польотному комбінезоні. Коли підійшла моя черга, офіцер навіть не запитав імені.

— Лана Арамс. Борт сім, ліворуч, — хлопець коротко вказав напрямок. — Ваш інструктор — Лахрет Ноа. Наступний.

Розподільник явно почувався ніяково. Невже статус майбутньої наїзниці королеви вселяв такий трепет?

Лахрет Ноа — мій особистий інструктор. З глузду з'їхати. А я тільки-но вирішила, що на сьогодні сюрпризів уже достатньо. Мало того, з урахуванням новин, отриманих пів години тому, ця звістка лякала. Мене вчитиме не просто викладач біології та техніки, а Глава Безпеки всієї Іриданії. Ятгор!

— Так, Лано, заспокойся, — пробурмотіла я під ніс, прямуючи до блискучого флайєра. — Я кашіасу, рядовий старшокурсник мені не положений за статусом. Усе під контролем. Я зможу. Поводитимуся стримано й упевнено.

Цей подумки проведений автотренінг збоку напевно виглядав безглуздо. Ноги зрадницьки підкошувалися, а паніка вже накатувала душною хвилею.

Щоб угамувати тремтіння, довелося переключити увагу на ангар. Його масштаби справді вражали: стрункі ряди налічували близько п'ятдесяти одно- та двомісних машин. Величезні гермостулки воріт були підняті, і всередину лилося тепле сонячне світло, змішуючись із запахом озону та нагрітих композитних панелей. З відкритих шлюзів доносився свист гіроскопів, що проходили тестування, і глухий гул маневрових дюз.

За відкритим посадковим майданчиком, де вишикувалися важкі вантажні транспорти, буйно зеленіли дикі чагарники. Над цією смарагдовою стіною розкинулося пронизливо-синє небо — і я з полегшенням подумала, що в його вишині не було місця страху та чинам, там усе в руках уміння людини, не більше.

Свіже повітря, що хлинуло від лісу, допомогло зробити глибокий вдих і силою виштовхнути паніку. Навколо вирувало життя: пілоти, механіки зі зварювальними масками та техніки зі сканерами телеметрії снували туди-сюди, займаючись калібруванням систем та передпольотним техоглядом машин.

На сьомому стикувальному майданчику завмер легкий маневровий флайєр. Біля нього вже чекав Лахрет. Як він умудрився так швидко розібратися із Саргоною і прибути сюди раніше за мене? Напевно, передав порушницю під конвой.

У руках у Ятгора був калібрувальний прилад; він протирав сенсорну поверхню ганчір'ям. Варто було мені обігнути обтічний корпус флайєра, як він відірвався від роботи.

— Чудово, ти вчасно, — Лахрет м'яко посміхнувся. У його рисах від колишньої жорсткості, що нещодавно скувала авдиторію, не залишилося й сліду.

— Я намагалася не запізнитися.

— Це я бачу.

Робість скувала мене, і я завмерла за два кроки від крила, абсолютно не знаючи, куди подіти неслухняні руки. Лахрет миттєво оцінив мою ніяковість.

— Я не кусаюся й обіцяю поводитися чемно, — підбадьорливо підмигнув він. — Якщо зрозумієш, що я зачастив зі складною теорією або надто тисну — одразу висловлюй усе прямо. Я витримаю. Забирайся в кабіну, займай пілотажний ложемент. Я закінчу зовнішнє калібрування систем і приєднаюся.

Я слухняно ковзнула до відкритого шлюзу флайєра, прагнучи сховатися від його надто уважного, вивчаючого погляду.

Усередині було свіжо й пахло якісним пластиком. Я зайняла ліве пілотське місце — розумний полімер тут-таки гостинно прийняв мене у свої обійми, підлаштовуючись під анатомію.

За кілька хвилин сусіднє ложе безшумно зайняв Лахрет. У замкненому просторі одразу розлився знайомий чистий аромат мокрої осики після грози. Я мимоволі підібралася. Якби я не знала, що це біохімічний маркер його нура Лирита, обов'язково запитала б назву парфуму. І про що я взагалі думаю перед польотом?!

— Так, Лано, візьми себе в руки, — ледве чутно прошепотіла я.

— Що? — ввічливо перепитав він, уловивши бурмотіння.

— Нічого, це я так… сама з собою, — остаточно зніяковіла я.

— Розумію. Діалог із розумною людиною — свята справа, — Лахрет розуміюче усміхнувся.

Він як і раніше спостерігав за моєю легкою панікою з іронічним прищуром, але швидко переключився на справу.

— Ну що, почнемо з базових речей, — промовив він уже звичним викладацьким тоном. Його рівний, карбований тенор трохи розбавив паніку, яка сковувала мене.

Одним плавним рухом він ковзнув приладовою консоллю, і просто в повітрі розгорнувся матовий сенсорний дисплей голограми.

— Флайєр слухається найменшого дотику, але фізика антигравітації вимагає точності. Подивися на панель. Зліва — важіль керування двигуном, пілоти його ласкаво називають ВРУДом. Він відповідає за вектор тяги. Справа — пілотажний штурвал для контролю кренy й кута нахилу. Зверни увагу на верхній ряд сенсорних перемикачів.

Я судорожно кивнула, розглядаючи розсип світних індикаторів, і машинально витерла вологі долоні об коліна.

— Спочатку ми запускаємо первинний контур, щоб ініціалізувати ядро, — Лахрет указав на крайній лівий сектор. — Потім чекаємо на синхронізацію телеметрії з диспетчерською вежею. Екран має забарвитися в неоново-синій. І тільки після цього ми знімаємо машину з магнітних стопорів стикувального майданчика. Ось ця кругла клавіша. Повтори послідовність. Без цього давати тягу категорично заборонено.

Ага, прямо так усе й запам'ятала. З усієї лекції у свідомості відбилися лише три слова: «екран», «ждемо» і «кругла». Але перепитувати було ніяково, і я лише дурнувато підтвердила:

— Так.

— Чудово. Дій. Усе під контролем, — підбадьорив Лахрет.

Покладаючись виключно на візуальну пам'ять, я активувала перший перемикач у лівому секторі. Пролунав наростаючий, чистий свист — прокинулося антигравітаційне ядро. Флайєр ледь помітно підвівся, зависаючи в кількох сантиметрах над платформою, а в повітрі розгорнулася напівпрозора проєкція з рухомими рядками калібрування. Хвилювання зашкалювало. Щойно інтерфейс забарвився в неоново-синій, як затуманені панікою думки видали коротку команду: «Сигнал є, час летіти!».