РОЗДІЛ 51

Аделіна 

Сьогодні в мене призначена зустріч з адвокатом, якого я навіть не знаю. Що це за справа, про яку навіть сказати не можна? Він знайшов мене сам, точно це від Артура. Чоловік за гратами, а й досі впливає на моє життя. 

- То ж що це за важливе питання, яке ми можем вирішити по телефону?

- Присядьте Аделіно.

- Ви мене лякаєте, в чому справа? Що Самсонов доручив Вам?

- Не зовсім. Я представляю інтереси Олега Мельниченка. В одниму із ваших готелей сталася надзвичайнв ситуація, в якій постраждав мій клієнт. Між ним і вашим представником вже не один місяць йдуть переговоли для вирішення питання. 

- Олег Мельниченко? Жодного разу не чула цього прізвища.

- Не дивно. Мені вартувало багато часу знайти вас. Я намагався зв'язатися з вашим адвокатом, він відмовився від діалогу - сказавши, що більше не працює з вами. Потім я намагався поговорити з Артуром, але він недоступний. Думаю Ви в курсі.

- Так... А чого тоді я?

- Ви власник! Тому це все лягає на Вас.

- Як власник?

- Офіційний. Як я з'ясував - Самфонов ваш опікун, він повністю займався всіма справами, але...

- Що? - ми проговорили ще годину, потім адвокат порадив мені звернутися до суду, для визначення дієздатнгості та оскарження дії опікуна і займатися відновленням власності.

Як з'ясувалося - дідусь і бабуся заповіли мені всі свої готелі. Артур все прибрав до рук - призначивши себе опікуном. Це було доволі просто - моя мати потрапила в психіатрічну лікарню, з якої не вийшла. Тому батько для мене був найкращим опікуном, щоб розпоряджатися усім.

Зараз потрібно прийняти нову інформацію, усвідомити, що володію всім, що було в Артура. Дідусь і бабуся... вони вже тоді зрозуміли, який покидьок їхній зять і переграли його самого залишивши все мені. Але чому вони не на маму все оформили, так було б набагато простіше. Може вона щось знає? Потрібно негайно зв'язатися з Даною. 

- Ліно, що сталося? Ти так раптово призначила зустріч, що я злякалась чи все гаразд. 

- Все добре, навіть дуже добре якщо подумати. 

- Так, гаразд, то в чому справа тоді?

- Мене викликав адвокат для вирішення питання пов'язаного з однои із готелів - виявилось, що я власниця всього, що було у дідуся й бабусі. Я не знала, що все так. Я володію всім бізнесом, який вів Артур. Він користувався всім, що надали йому інші. Сам нічого не досяг.

- Це на нього дуже схоже. Він любить відбирати чуже. То ти тепер бізнесвумен в мене?

- Та яка з мене бізнесвумен? Я не знаю, що з цим всім робити взагалі, як розпоряджатися. Ще потрібно звертатися до суду. Може я тобі віддам все і ти будеш керувати готелями.

- Ой ні, це не для мене. Батьки жили цією справою - вкладали душу, а мені ніколи не подобалося приймати участь. Я можу тобі лише допомогти - підсказати щось, що пам'ятаю з того часу, але володіти цією справою точно не зможу. Тим паче в тебе освіта наче створена для ведення бізнесу. 

- Можливо та я взагалі не знаю з чого починати - це велика відповідальність, з якою я не впевнена, що впораюсь і дам раду.

- Я буду поруч, коли тобі буде потрібно і ми з усім впораємося.

- Дякую, мамо. - мамо... Так багато в цьому слові - які важливі почуття воно викликає.