11.2

Артем
— Ти дуже змінився, я навіть тебе одразу не впізнав. — обережно тисну руку Алексу, і ми дружньо обіймаємся.

— Знаєш, побачивши тебе, відразу подумав, що за мужній чоловік прямує до столику. — ці слова лунають, як приємний комплімент.

Я в студентські рокі був доволі юним і худим хлопчаком, мені завжди хотілось додати своєму зовнішньому вигляду брутальності та самовпевненості, і через декілька років мені це вдалось.

Регулярні заняття спортом та зміна режиму дня, покращили стан моєї фігури, і від молодого студента залишилась тільки привітлива посмішка, і веснянки на щоках.

— Артем, тобі ж відомо, що я завжди мріяв стати слідчим, і ця мрія здійснилася. Після закінчення навчання, — Алекс робить ковток гарячої кави. — я вирішив створити власну агенцію по боротьбі з корупцією. Звісно ж на цю ідею, довелось витратити декілька років...

Я поки що не розумію, про що саме буде йти річ.

— Твій батько... Ти з ним працюєш в компанії ?

Питання про тата відразу погіршують мій настрій, і мені не хочеться обговорювати свою родину.

— Ні, ми не в теплих відносих, я зовсім не розділяю його погляди на життя.

— Гаразд, це немає великого значення. — нахиляє голову ближче. — Я ознайомився з деталями роботи найбільших компаній нашої країни, і «Кепітал - компанія» не виключення.

Уважно слухаю, навіть намагаюсь не кліпати очима, щоб не пропустити головні деталі.

— Які результати ?! Дізнався щось цікаве ? — запитую.

— Дізнався, але це більше відноситься до справ твого батька. — опускає погляд. — Для детального роз‘яснення , мені потрібно було додатково ознайомитись з архівом його злочинів. В результаті чого, знайшов незакінчену справу, за яку скоріше всього заплатили велику суму грошей, залишивши її запилюватись на дні папки.

— Що за справа ? — чому саме мені він вирішив розповісти ці деталі, невже зустрітись з моїм батьком, настільки нереально ?

— Твоя мама померла не через нещасний випадок, — зжимає салфетку в руці. — не було в неї інсульта. На жаль вона отримала сильний фізичний удар, наслідки якого не могли бути сумісними з життям.

Я ніби повернувся в минуле, згадав темні моменти з переживання її смерті.

Хоча тоді я був маленьким хлопчиком, який особливо нічого не розумів, але саме ця подія, яка трапилась в нашій родині, розділила моє життя на «до і після».

— Що, що !? Не може бути... — голос тремтить, і я шукаю злий жарт в очах свого давнього знайомого.

— Твій батько вчинив злочин... Якби це жорстоко не звучало. Але  гроші врятували його від справжнього покарання. — намагається заспокоїти мене та повернути в реальність.

Алекс спирається ліктем на стіл та вдивляється вдалечінь.

— Невже це дійсно правда ? Мій батько вбивця... Все життя мені брехав про випадкову смерть моєї молодої матері, її чекало світле майбутнє, якби не ненавість тата. — підібрати влучні слова важко, скоріше навіть неможливо.

Після цієї розмови я зрозумів, що моя близька людина виявилась тераном та неурівноваженим чоловіком, йому доведеться заплатити собою за скоєне вбиство, і я зроблю все для цього, щоб помститися за свою матір.