10.2

— Дее ? Де моя кохана ? — беру її за руку, не розраховую сили, зжимаю та тягну до себе, щоб подивитись в її кам‘яні очі. — Наскільки сильно потрібно бути черствою людиною, щоб так вчинити ? — цідю через зуби.

На мій подив, на її обличчі розтягується неприємна посмішка, і дівчина облизує верхню губу, попередньо піймавши мій зоровий контакт.

— Кохана перед тобою ! А якщо ти про свою колишню, то вона віддалась грошам та елітному суспільстві, невже ти так і не зрозумів, що вона була з тобою лише через гроші, а коли відчула справжні почуття до Стасика, вмить тебе покинула. — невдало - придуманий план Каті, в цей раз мене не переконує. — Але ж розумієм, що в таксиста грошей не багато, то Міланушка і його кинула, промінявши на гарну купюру грошей.

Гучний ляпас по обличчю Каті, і вона відкривши рот підбігає до дзеркала.

Ніколи в житті не дозволяв собі чіпати руками жінок, і тим більше використовувати фізичну силу, але цей випадок - виключення.

Це не дівчина, це корислива злодійка, яка задля своєї брехні і лихих задумів, здатна кинути подругу в справжнісіньке пекло.

— Не роздивляйся своє обличчя, там немає на що дивитись ! — вигукую. — Де знаходиться Мілана ? Не скажеш правду, потрапиш у в‘язницю, я тобі це гарантую.

— Ненавиджу її, вас всіх ненавиджу. Невже не розумієш, що кохаю тебе... Макар тебе одного, я з розуму сходжу, коли думаю потайки про тебе. — сідає на підлогу.

— Михайло Миколайович її забрав, куди не знаю... Мені не повідомив, — шморгає носом та видавлює свої брехливі сльози. — залиш Мілану, нехай буде щаслива з ним, а ти поряд зі мною.

Телефоную до Стаса, але він не приймає виклик, поїхавши до його квартири, не знайшов цього невдаху.

Боїться, тремтить, знає, що хочу його провчити та показати, як вчиняють справжні чоловіки, які всім серцем кохають свою обраницю. 
Пошуки Мілани тривають.

Олеся повідомила своєму хлопцеві про ситуацію, яка сталась вчора, і через декілька годин, він виїхав до нашого міста.

Артем

Від почутої історії, мене окутали мурахи по тілу, я навіть ніколи подумати не міг, яка справжня причина переїзду Мілани з Макаром в інше місто.

Викрадення та ще й здійснене впливовою людиною..

Звісно по телефонній розмові, мені не повідомили ім‘я ненажерливого чоловіка та  його персональні дані, але через свою обуреність, я мріяв якомога скоріше знайти його та заставити розплатитись за причинене зло.

Через довгий час в дорозі, довелось заїхати в ресторан на в‘їзді в потрібне місто і швиденько поснідати.

Замовивши англійський сніданок, я почав пити чорну, міцну кава, яка через напругу, терпнула в моєму роті.

Але ж яке в мене було здивування на обличчі, коли в ранішньому натовпі людей, я помітив знайому людину.

Я сказав би навіть рідну, але вважати його членом своєї родини, я перестав ще в дитячому віці, коли побачив його жорстоке ставлення до моєї матері.

Батько...

Тільки що він робить на іншій частині країни, по яких справах можна приїхати так далеко, до того ж його постійне проживання, це чарівна країна - Турція.

— Тато ! — від неочікуванності та побаченого, він аж підскочив на місці.

Прискіпливо вдивляється в мої очі.

Невже забув про існування свого єдиного сина ?

— Артем, як неочікувано ... — звісно неочікувано, він напевно і не дуже радий мене бачити, але, що зробиш коли замість нас, доля організувала зустріч.

— Що ти тут робиш ? — моє питання в нього викликає підозру, але чому б ?

— Снідаю... А взагалі приїхав в це краєвидне місто, щоб вирішити робочі питання. — робить ковток свіжого, морквяного фрешу. — А ти слідкуєш за мною ?

Його сміх зовсім не змінився, і по очах не можна помітити його радість, через нашу зустріч.

— Ти знаєш ... — замовкаю, і вирішую вигадати іншу причину мого приїзду. — Ми з дівчиною хочемо поїхати на відпочинок в гірну місцевість, і саме цей регіон,нам найбільше сподобався для романтичної подорожі.

— Хмм, невже тут так цікаво ? — паказує рукою на стілець, і чекає, щоб я сів з ним за стіл. — Ми дуже давно не розмовляли з тобою сину, і я не можу зрозуміти, навіщо така довга пауза в нашому спілкуванні.

Вдавати дурника в нього добре виходить, а ще краще, грати роль дбайливого батька, який цікавиться життям своєї дитини.

Я чудово знаю цього чоловіка, і час зовсім не змінює людей.

Його порожні, байдужі очі випалюють в мені спалах спогадів про маму, мені її дійсно не вистачає.

— Ми намагались знайти спільну мову, але окрім інтересу до грошей та влади, я не помітив в тобі нічого. — можливо цей вислів розтопить хочаб одну крижану частину його холодного серця, і він зрозуміє, чому саме я не підтримував його вибір.

— Ти досі залишився малою дитиною, шкода. — витирає тонкі вуста, білою серветкою. — Сподівався, що ти зрозумієш мене, але тобі це не потрібно. Артем, хоча б пам‘ятай, що в тебе є батько, і цього для мене буде достатньо. — піднімається з стільця, паралельно одягає зелений піджак від костюму.

Охорона пильнує за мною, наче я ворог для свого батька, а він в свою чергу збирається йди до виходу з ресторану.

Молодий хлопець підходить до тата, і щось мені підсказує, що це його особистий водій. Він уважно дивиться навкруги і тихо промовляє:

— Мілана... Швидше їдемо.

Як мені вдалось почути це ім‘я, чи можливо здалось...

Але я чітко запамʼятав ім‘я дівчини, яка нещодавно зникла.

— Ти куди ? — зачіплюю рукою чашку з недопитою кавою, та проливаю на підлогу.

Батько жестом рук натякає водію на дистанцію та підходить до мене.

— Все ж таки хочеш зі мною влаштувати справжню чоловічу розмову ? — його міцна рука, вдаряє мені по плечу.

— Так, мені хочеться з тобою поговорити на досить серйозну тему. — єдине, що мені потрібно, то дізнатись, про яку Мілану йде розмову.