Розділ 3. Правдоподібна версія

До десятої ранку наступного дня їхні заручини мали дату, місце й першу суперечність.

— Ти запросив мене на прогулянку після зимового балу, — нагадала Лея, сидячи на підвіконні в читальній залі. — За нашою версією, саме тоді все почалося.

— Я провів тебе до гуртожитку, бо ти зламала застібку на черевику.

— Родині не обов’язково знати про застібку.

— Це найправдивіша частина історії.

Даміан відкинувся на стільці. Перед ним лежали два списки: їхня легенда й технічні помилки в його конкурсній роботі. Другий зростав значно швидше.

— Добре, — він умочив перо. — Після зимового балу я проводив тебе до гуртожитку. Ми зрозуміли, що більше не можемо приховувати взаємний інтерес.

— Звучить як протокол допиту.

— Це ти заборонила згадувати черевик.

За сусіднім столом бібліотекарка підвела голову. Лея стишила голос:

— Ми почали більше бачитися через спільний курс. Заручилися два тижні тому. Весілля — після того, як владнаємося з роботою.

— Де я зробив пропозицію?

— У західному дворі.

— Там ремонтують водовідвід і пахне мокрим вапном.

— Ти саме тому обрав місце, де ніхто не заважатиме.

Він повільно всміхнувся.

— Бачу, ти вже краще мене розумієш.

Лея зістрибнула з підвіконня й повернулася до його роботи. Даміан ужив поняття «самостійне рішення» дев’ятнадцять разів, не визначивши, що вважає рішенням. Вона взялася обводити кожен випадок тонким мідним олівцем. Після дванадцятого Даміан накрив долонею наступний абзац.

— Я усвідомив проблему.

— Я ще не впевнена.

— Варен, віддай знаряддя приниження.

— Це креслярський олівець.

— У твоїх руках різниця невелика.

До обіду вони узгодили просту історію й дійшли до класифікації артефактів. Лея намалювала на полях три схеми: механізм із прямою командою оператора, пристрій з умовною реакцією та систему, яка вибирала між кількома закладеними режимами. Даміан ставив запитання, які спершу здавалися надто очевидними, а тоді виявляли слабкість її власного визначення.

За другою годиною суперечки Лея спіймала себе на тому, що не хоче перерви. Даміан не кивав із чемності й не спрощував її пояснень «для юристів»: сперечався, повертався до попередніх сторінок, просив приклади. Коли тема справді захоплювала, його звична легкість зникала за кілька речень.

— Отже, виробник відповідає за передбачуване поєднання режимів, — підсумував він.

— Якщо мав дані, щоб його передбачити.

— А якщо дані були, але інженер вирішив, що ймовірність надто мала?

— Тоді залежить від ціни збою.

— Оце речення мені й було потрібне.

Він записав його не дослівно, а перетворив на абзац про пропорційність обов’язкових випробувань. Лея відчула коротке задоволення, ніби вдало підігнала деталь до чужого механізму.

— Ви вже сваритеся, як люди після десяти років шлюбу, — сказала Ірма, з’явившись між стелажами.

Поруч із нею стояв Корен — кремезний світловолосий чароправник, який ніс чотири книжки й пакет булочок. Він подивився на списки, на Лею, на Даміана.

— Що я пропустив?

— Ми заручилися, — відповів Даміан.

Корен поклав книжки на стіл. Верхня зісковзнула, він упіймав її коліном і лише після цього спитав:

— По-справжньому чи в тому сенсі, в якому ти минулого року був почесним секретарем клубу й жодного разу не прийшов на засідання?

— Для родини Леї — по-справжньому. До випуску.

Ірма сіла навпроти й узяла булочку з Коренового пакета.

— Я радила сказати правду.

— Ти радила найняти актора, який винен гроші усьому місту і не пропускає жодної можливості перехопити ще монет , — нагадала Лея.

— Це був запасний варіант. Поганий, але чесно позначений.

Корен вислухав коротке пояснення, з’їв дві булочки й повідомив, що брехати батькам — кепська ідея, але Даміан для неї підходить, бо з дитинства тренувався переконливо виглядати на нудних родинних вечерях.

— Нам потрібна допомога, а не оцінка, — сказав Даміан.

— Я допомагаю. Якщо хтось спитає, коли ви почали зустрічатися, я пригадаю зимовий бал. І не згадаю, як Вейр пішов після нього грати в карти.

Лея повернулася до Даміана.

— Ти грав у карти?

— Недовго.

— До третьої ранку, — уточнив Корен.

— Отже, ти провів мене до гуртожитку й повернувся до друзів, — вирішила вона. — Це навіть правдоподібно.

— Починаю шкодувати, що ми не лишили черевик.

Після обіду Даміан пішов до архіву, а Лея повернулася в лабораторію. До приїзду родини залишалося менше доби. Вона перевірила замінений важіль, завершила креслення фестивальної панелі й двічі впіймала себе на тому, що торкається безіменного пальця.