Епілог

1998 рік

Доросла жінка схилилася над дочкою, яка вередувала і не хотіла робити домашнє завдання. Майя Дойл росла енергійною дитиною і була єдиною втіхою для Алекса і Джульєтти. Чоловік місіс Дойл часто пропадав на різних завданнях і замінював вже постарілого містера Мордвіна.

Не рідко Джулі прокидалася вночі та згадувала гіркі події двадцятирічної давнини. В снах вона знову і знову була підлітком, який разом з батьками переїхав до Лондона.

Після смерті батьків Джулі перестала нормально існувати, їла і спала лише завдяки наполегливій праці Хельги, яка, не дивлячись на сталевий характер, спробувала замінити їй матір. Містер Мордвін не дав Алексу піти. Незабаром його учень став одним з найкращих спостерігачів в Західній Європі. Вони стали дружити і бути сім'єю один для одного. Алексу було складно прийняти те, що Крістіна лише міцно обняла його і, не сказавши більше ні слова, пропала з його життя.

Рідна сестра Алекса ніколи не забувала про нього і про маленьку племінницю. Доки чоловіка не було вдома, до Джулі іноді навідувалася дівчина, яка уже двадцять років залишалася школяркою. Джулі знала, що Крісті сумувала за Алексом та за батьками, але нічого не могла вдіяти.

− Яка я рада тебе бачити, Джулі! Хоч хтось із минулого людського життя. Знаєш, я більше не чула про Роберта, − розтрачуючи безглузді фрази, Крісті ухопила теплі долоні своєї подруги,  які були покриті червоними пухирцями від морозу.
Вона приходила завжди несподівано, ніби боялася, що Джульєтта не буде знову рада її бачити, адже, думала, що вона чужа для всіх. Адже дружби між людиною та вампіром не могло б бути, але Джулі подолала цей стереотип, знаючи, що тільки час заліковує старі рани.  Та і вічне життя для Крістіни Дойл − це скоріш за все мука, аніж нагорода за марну смерть.