Єпілог

Корабель "Ластівочка" та його вісім членів екіпажу готувались до перельоту.

Кожен був на своємі місті, та якнайкраще долучався до процесу. Але поки що всі підготовчі дії все ж таки виконувала Роксолана. І тому була зайва хвилинка на те, щоб трішечки порозмовляти.

- Справ в нас ще.... неміряно, - зі зручного крісла сказала Ярослава, спостерігаючи за підготовкою.

- Мільйон - і більше не буває.

- Ми ж прилетимо ще на цю планету? - спитала Мері-Єнн, яка поставила за мету повністю вивчити місцевих мурнутів.

- Так, в Ярослави ж тут похресні ростуть, - нагадала Оліс.

- Ношу з собою цукерки, буду роздавати дітлахам-ящіркам, а раптом серед них і моя дитина буде, - посміхнулась Ярослава. 

- Ну, може, не прям дитина, але фрагмент твого генетичного коду точно, - виправила Оліс.

- Дорогий фрагмент, я дуже тебе люблю, оці очі - це мої, а нездатність зробити вправи по математиці, це точно від батька, - це, як завжди, пожартував Стівен.

- Зачекай, я тебе ще вивчу, -пригрозила Оліс, - знайду орган, який видає жарти, і...

- Будеш підгодовувати молочком? - з надією спитав розвідник.

- Нє, ну ти неможливий, - розсміялась Ярослава.

- Я неможливий везунчік, як і всі ми тут. За це і вип'ємо. Компота, Коли дістанемося наступної точки наших мандрів.

 - Корабель "Ластівочка" передпольотну підготовку пройшов, та до старту готовий, - сказала Роксолана.

Ярослава на мить затрималась з командою, пригадуючи весь шлях, який вона пройшла. Потім посміхнулась, та голосно сказала:

- Починай зворотній відлік....