Глава 15

   Вже сп'янілий, як то кажуть, " в дупель", представник народа лаї-лаї сльозно жалівся на те, що фінансування скорочене, і він не може довести програму до кінця.

- Ну, може і не потрібна така програма, якщо на неї немає грошей, - почув він голос з під маски. Мім сидів рівно, немов би не випив до цього п'ять чарок міцного алкоголю. 

- Нічого ти н-не розумієш, м-металева ти чушка, - поскаржився лаї-лаєць. - У вас все в залізі, програмах, дротах. А це єфект суто людський, він не вимірюється в байтах та пікселях.

- Все можна виміряти, якщо знати чим, - спокійно відповів Мім, не образившись на "металеву чушку". - І все перевірити.

     На цьому представник народа лаї-лаї майже  впав зі стільця, і на цьому згадки про розмову в нього закінчились.

     Програму по вивченню таки закрили, і забули про неї, науковець, якій спілкувався з мімом, перейшов в інший підрозділ. І прийшов час, коли доля, або везіння, зіштовхнула його з Оліс. Довгі вечірні часи, поки обертались центріфуги, потрібно було чимось заповняти, і в один з таких вечорів колега вирішив поскаржитись на свою тяжку долю. Скаржитись було зручно, коли під рукою є цап-відбувайло, і таким як раз і виявився в цій історії Мім.

   Зі слів "ображеного", ця істота жодним чином не допомогла вирішити проблему "єфекта везунчиків", хоча наприкінці, коли ловила зі стільця науковця-невдаху, кинула в простір такі слова:

- Подивимось, що тут можна зробити. 

- А коли я під час навчань побачила ваш корабель, то спочатку і не подумала, що це може бути продовженням розмови, яка сталася пару років тому, - підвела ітог Оліс, - І тільки незграбний вигляд цієї летючої супниці навів мене на деякі роздуми.

    Ярослава не образилась за "супницю", а тільки сказала:

- І яким же чином?

- Ти ж бачила наші кораблі? - трішечки високомірно відповіла Оліс

- Вибач, не було часу розглядати, - в'їїдливо сказала командир Понирко, - Ми намагалась як можна швидше звалити з района ваших навчань.

- Ну то повір на слово, вони ідеальні! - замріяно сказала анімешка. - Форма, колір, обводи... А Міми ніколи не звертали особливої уваги на зовнішність. Є підозра, що вони тому і носять маски, що настільки некрасиві, як раса, що самі на себе в дзеркало дивитись не можуть. І створення віртуальних світів дуже підходить для того, щоб збігти з цього, в якому вони неідеальні.

- Ну, ви то красунчики, викрали результати сумісних дослідів, ще й збирались шантажувати тих, для кого ці результати -  життєва необхідніть, -  зауважив Робін.

- Але я і виправила цю історичну несправделивість -  заперечила Оліс. - А тому слухайте далі, бо я не знаю, скільки у нас часу.

   Отже, через декотрий час після спаплюжених навчань Оліс знаходилась у розібраному стані. Шось нагадував їй корабель, якиий з'явився раптово, і так само раптово щез без пояснень. Звичайно, форма зорельотів Мімів зовсім була не схожа на форму "Ластівочки", але характерні риси кораблебудування не сховаєш. І дівчина все більше думала, що, може, це не така і безглузда ідея.

   Сумніви викликала зовнішність тих, з ким перемовини зайняли тридцять секунд. Це теоретично  могли бути Міми, але ідея не витримувала перевірки інтуіцією. Ну не схожі були ці симпатичні прибульці на зазвичай холодних та неємоційних Мімів. 

 -Цікаво, якщо спитати Роксолану, чи правда це, що вона відповість? - задався питанням Алан.

- А ти спитай, але сформулюй правильно, бо вона скаже, що правда, і це буде правда, бо історія належить Оліс. - підказала Мері-Єнн. Вона могла б спитати сама, але медикині було цікаво, що на таке запрошення відповість містер Тейлор молодший. Бо формально він на кораблі ще був ніхто, та звати ніяк. Так само, як і Джуєл.

- Роксолана? - звернувся до ШІ корабля Алан.

- Я слухаю тебе.

- Чи правда, що "Ластівочку" побудували істоти, які народ лаї-лаї називає Мімами, для певної цілі?

- Так, це правда, - сказала штучна особистість.

- А ти можеш озвучити нам цю мету? - вів далі містер Тейлор молодший.

- Дослідження, з метою перевірки версії "єфекта везунчиків".

- Ти втручалась будь яким чинов в процеси, які відбувались?

- Ні, мені заборонено було будь яке втручання, - сказала Роксолана.

- І тепер, коли ми дізнались правду, якими будуть твої дії? - трішечки нервово спитав Алан.

- Ми будемо співпрацювати разом у вивченні "ефекта везунчиків", і я зможу надавати вам доступ до інформації, якиа раніше була заборонена.

На цій фразі екіпаж дружно видихнув,  бо питання було складне - зазвичай доля піддослідних мишей є не такою веселковою.

- Ну, містер Алан Тейлор молодший, ти запалив, - життерадісно сказав Стівен.

А Єльтіар неочікувано перебив відповідь, яка вже застигла на губах у Алана.

- А я думаю, вісім краще, ніж сім, - сказав навігатор. - Бо це символ нескінченності. Космоса, ідей, везіння, щастя. 

- А ще це хлопчик- дівчина, хлопчик-дівчина, і ніхто не є зайвим, - підморгнув Стівен. 

Оліс зашарілась, але відмовлятися не стала.

- Ти при розумі, дорогенький?, - спитала Ярослава, -  чи ти не бачиш, якого польоту птиця? 

- А я, на твою думку, гусак з села? - з показним обуренням спитав Алан Тейлор молодший. - Син мільярдера, перепрошую. А Джуєл, здібності якої ви вже побачили? А оцей жартівник, який ще стане великим досліджувачем різних дивних речей? Це я вам, як бізнесмен кажу. Таку компашку, як наша, ще потрібно пошукати у всесвіті!

- Тим більше, що всі ви у статусі везунчиків, - додала Оліс. - Я не відчувала, що можу стати тут своєю, бо інколи занадто пихата та високомірна. Але я можу спробувати. Якщо ви додасте мене до свого кола.

- Ми тебе візьмемо на поруки, та перевиховаємо у нормальну людину, - пообіцяв Стівен. - Станеш звичайною дівчиною, а не красою неземною, до якої і звернутися стрьомно.

- Обіцяєте? - весело посміхнулась Оліс.