Заповіт його правил

15 Розділ

 

 

Гнат іде, а я... Я валюся на ліжко і плачу. Щось між нами сталося. Щось сталося, і я зараз не про ніч, коли мій колишній — теперішній чоловік дорвався до мого тіла і змусив мене відчути те, що здавалося похованим глибоко в моїй душі...

 

В його руках я палала, я вмирала і воскресала, серце, що, здавалося, ненавидить, захлиналося в агонії, тому що моя любов не загинула. Вона мутувала, вмирала і, перебуваючи на останньому подиху, перетворилася на люту ненависть, яка зникла під ласкою чоловіка, що змусив мене в пориві пристрасті осідлати його...

 

А на ранок... На ранок відбулася розмова, яка майже вбила мене, спопелила, тому що раптом здалося, що все... Все, що сталося з нами тоді... Було грою... Причому хтось умілий зіграв на моїх почуттях. На почуттях юної закоханої дівчини і розбив усе те, що тільки зароджувалося між мною і моїм чоловіком.

 

Варто згадати погляд Гната, коли я прокричала йому, що ніколи його не зраджувала, і мороз іде по шкірі. Здавалося, що з таким виразом убивають, виривають серце із грудей... Але йому цього робити не потрібно було. П'ять років тому він уже відірвав у мене частину душі, знищив усе, що було дорогого, все, що цінне, він руйнував мої мрії...

 

Украв моє щастя, розтоптав його... Тоді, дивлячись на нього з Константиновською, я дійсно померла... Народилася нова я з новими документами, але ніч і ранок довели, що від себе не втекти. Та наївна дівчинка все ще жива в моїй душі, вона все ще вірить у краще і... Вона піднімає зараз голову і бореться, намагається вирватися на свободу, адже вона досі кохає... Вірить.

 

Коли Гнат ішов, я на його обличчі прочитала таку розпачливу рішучість, що серце стиснулося. Прикриваю повіки і закушую губу. Мене підставили. Жорстоко і болісно. З мого телефона злили інформацію. Не знаю, як таке сталося, але, якщо задуматися... Я ж була наївною дівчинкою, яка не відчувала загрози від оточення, згадую, як не раз і не два залишала телефон без нагляду в тому ж офісі Юсупова, та я й не стежила банально за своїми речами...

 

І якщо хтось хотів мене підставити — шансів і можливостей було безліч. Я була вхожа в кабінет Юсупова, я жила в його домі, я не тільки в його ліжко лягала, але й Гнат спокійно залишав свої робочі документи, планшет... І якщо задуматися... Він же взагалі не бачив у мені ворога. Не чекав від мене удару і загрози, інакше б не робив цього...

 

Якщо прикинути, то й я могла залізти в його документи, зробити фото, не знаю... В очах Гната все сходиться. Я дійсно зрадила і підставила його. Він говорив про факти, а така людина, як Юсупов, явно все перевірив. А якщо не знайшов нічого того, що врятувало б мене від його люті, — значит, чисто технічно я була винна за всіма статтями.

 

І зараз у Гната тільки моє слово. Мої запевнення в тому, що п'ять років тому я не зраджувала його, не зливала інформацію конкурентам. Я не робила нічого з того, що мені приписували, але... Тільки моє слово.

 

Однак його вигляд. Очі. Той вогонь, який ніби зароджувався на дні бурштинових безодень... На мить мені стало до безумства страшно, тому що з таким обличчям вершать найжорстокіший суд. І я злякалася, що він обрушиться на мене...

 

Тільки от Гнат розвернувся і, карбуючи крок, вийшов із спальні, а я... Я згортаюся калачиком і притискаю ноги до грудей. Здається, що мене роздавило, придавило і знищило.

 

Розуміння того, що Гнат не покидьок, який просто використав мене і викинув, оглушає. Воно зароджується в моїй голові яскравим спалахом і спалює все зсередини, всі мої бар'єри, всі межі, які вибудувала; ненависть, яка вирувала в крові, випаровується.

 

Гнат... Не... Знав!

 

Ось що б'є по скронях, і нехай між нами ще багато недомовок, образи і болю, але я нутром відчуваю, що... Хтось зіграв свою партію, в якій я була сліпим і дурним пішаком, відданим на поталу...

 

Голова знову від думок боліти починає. Я змушую себе припинити думати, йду в душ, потім одягаю простий домашній одяг, м'які штани і майку, на роботу йти в такому стані я не можу. Валюся на ліжко і просто вимикаюся, мене вирубує, як від транквілізатора. Сон глибокий і без сновидінь, коли знову прокидаюся, не можу зрозуміти, скільки спала.

 

Спускаюся у вітальню і виходжу в сад, на повітря, прихопивши куртку. Навіть не звертаю уваги на те, що, швидше за все, взяла річ Гната. Кутаюся в неї і вдихаю його аромат. Гуляю безцільно і змушую себе дихати. Я не знаю, що мені робити, кому дзвонити, у кого просити поради. Розуміння оглушає. Я кілька років переховувалася і тікала, я вирвала роки зі свого життя, я втратила свою мрію стати архітектором... Я. Сама.

 

Зупиняюся біля величезного дзеркала, розташованого по центру ванної кімнати, і натрапляю на погляд Юсупова, який уважно стежив за мною. І погляд його — вогонь, що спалахує на дні бурштинових очей, змушує мене на мить завмерти, але я не встигаю нічого сказати: Юсупов різко розгортається і бере мене на руки, несе в бік уже заповненого водою мінібасейну...

 

Обережно опускає мене в запашну піну, прямо так, у рушнику. Сам мокне, але при цьому погляду з мене не зводить, простягає руку і ніби стримується, пальці стискає, застигає і дивиться на мене уважно...

 

А я... Я раптом розумію, що він іти не хоче і ніби не наважується залишитися. І це Юсупов. Не знаю, чому я піднімаю голову, дивлюся в його такі страшні очі й говорю ледь чутно:

 

— Не йди.

 

Завмирає від моїх слів, ніби не очікує подібного від мене, а я й сама не чекала, що попрошу свого звіра залишитися. Але... Коли він поруч, біль, що в грудях, ніби притуплюється, і мені зовсім не хочеться залишатися в абсолютній самоті зараз, бо тіло зігріває гаряча вода, а от у душі — все той же крижаний холод.

 

Не знаю, як тлумачить моє прохання Гнат, але він уперто вивертає його якось інакше, додає сенс, якого я не вкладала, бо Юсупов випрямляється і починає стягувати з себе мокрий одяг, а я... Я чомусь і слова вимовити не можу, так і дивлюся, як він оголюється, вивчаю гру м'язів на широкій спині, як напружуються масивні руки, і сама згадую нашу ніч. Нарешті починає скидати штани, грається з пряжкою ременя і за мить абсолютно голий повертається до мене, збуджений...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше